КАЛИНА
|
Стоїть над водою червона калина... Віками про неї складають пісні, — це образ твій світлий, моя україно, він чистий і ніжний, як цвіт навесні.
На битву за волю і честь Батьківщини козак воювати далеко іде, а вдома калина і мила дівчина, що довго і вірно коханого жде.
У січах кривавих, де смерть або рани, Звитяжці1 кріпили до волі жагу. І кров їх гаряча горіла багряно, мов грона калини, на білім снігу. |
Не всі із походів далеких вертались — життя їх забрали жорстокі бої, на їхніх могилах калини зростали, в зажурі схиляючи віти свої…
Калино, калино, квітуй у долині, пишайся рум'яно над синню води. Ввібрала ти в себе красу України і будеш у серці народу завжди.
1. Звитяжець — воїн, боєць, переможець. |
Тема: розповідь про калину – український народний символ.
Головна думка: «Ввібрала ти в себе красу України і будеш у серці народу завжди»
Мета: заклик любити Україну, стати гідними нащадками козацької слави.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: патріотичний.
Художні засоби
Епітети: «січах кривавих», «кров гаряча», «походів далеких», «жорстокі бої».
Сталі епітети: «червона калина».
Уособлення: «стоїть калина, … жде», «калини зростали», «калино, … пишайся».
Метафора: «червона калина… – це образ твій світлий», «кріпили до волі жагу», «кров їх гаряча горіла багряно», «життя їх забрали жорстокі бої», «в зажурі схиляючи віти свої», «пишайся рум'яно», «ввібрала ти в себе красу України», «будеш у серці народу завжди».
Порівняння: «чистий і ніжний, як цвіт навесні», «горіла…, мов грона калини».
Звертання: «моя Україно», «калино».
Повтори: «Калино, калино»
Інверсія: «стоїть над водою червона калина», «життя їх забрали жорстокі бої».
Кількість строф: п’ять.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: чотиристопний амфібрахій.
|
сто |
їть |
над |
во |
до |
ю |
чер |
во |
на |
ка |
ли |
на |
|
ві |
ка |
ми |
пр |
не |
ї |
скла |
да |
ють |
пі |
сні |
|
|
це |
о |
браз |
твій |
сві |
тлий |
мо |
я |
У |
кра |
ї |
но |
|
він |
чи |
стий |
і |
ніж |
ний |
як |
цвіт |
на |
ве |
сні |
|
/U_U/U_U/U_U/U_U/
/U_U/U_U/U_U/U_
/U_U/U_U/U_U/U_U/
/U_U/U_U/U_U/U_
Римування: перехресне (АБАБ)
Рими: калина – Україно, пісні – навесні, Батьківщини – дівчина, іде – жде, рани – багряно, жагу – снігу, вертались – зростали, бої – свої, долині – України, води – завжди.
Патріотичний вірш про калину як символ рідної української землі.
У першій строфі мова йде про те, що калина – це образ України, її оспівували в піснях.
У наступних двох строфах поетеса нагадує читачеві про славетне козацьке минуле нашої держави. І краплі крові полеглих героїв, «мов грона калини».
У четвертій строфі сумуємо, бо «не всі із походів далеких вертались». На знак вдячності та пам'яті на «їхніх могилах калини зростали».
В останній строфі поетеса уславлює рідну Україну, козацьку звитягу, український рід, які разом з калиною будуть «у серці народу завжди».
У цілому вірш урочистий, оптимістичний, бо надихає нащадків бути гідними спадкоємцями козацької слави.