Тема: розповідь про життя бібліотечних книжок.

Головна думка: «книги ще довго шепотіли між собою, заспокоюючи од­на одну».

Мета: заклик читати бібліотечні книги.

Рід літератури: епос.

Жанр: казка.

Ознаки казки

Персонажі: неживі предмети, які наділеними людськими рисами.

Добро перемагає зло, бо книги не втрачають надії, що до них ще повернуться читачі.

Будова твору

План

1. Вечір у бібліотеці.

2. Одна книжка прошепотіла.

3. Інша книжечка відповіла.

4. Книги заспокоюють одна одну.

Персонажі казки: дві книжки.

Цікавий твір про ставлення людей до бібліотечних книжок. У бібліотеці бідкаються книжечки, тому що до них перестали навідуватися їхні читачі. Бібліотечні мешканці мріють про те, щоб зникнув інтернет, тоді діти знову будуть звертатися до них по допомогу. Відвідайте бібліотеку, щоб книжечки не втратили надію!

У БІБЛІОТЕЦІ

    День добігав до вечора. У бібліотеці ставало зовсім тихо.

    Тільки ще сонечко краєм промінчиків заглядало на по­лиці, де лежало багато книг. Та раптом, не втримавшись від розмов, одна маленька книжечка прошепотіла іншій:

— Ти знаєш, мене вже так довго ніхто не відвідував! Мабуть, я стаю нецікавою... А так хотілося б ще дарувати хороший настрій читачам!

    Уважно вислухавши, інша книжечка відповіла:

— Не одна ти сумуєш! До мене теж рідко приходять читачі, але я сподіваюся і чекаю, що вони до нас повер­нуться. От уяви на мить, якщо на де­який час не стане інтернету, модних мобільних телефонів. До кого тоді діти будуть звертатися по допомогу? Звичайно, прийдуть до нас у бібліо­теку. Просто зараз такий час, що ми відпочиваємо.

— Ой, як ти мудро розмірковуєш!

     Книги ще довго шепотіли між собою, заспокоюючи од­на одну...