Тема: розповідь про хлопчика Богдана, який врятував козаків.

Головна думка: «Такий відважний хлоп­чик буде справжнім воїном».

Мета: заклик бути відважними.

Рід літератури: епос.

Жанр: оповідання.

Ознаки оповідання

Твір невеликого обсягу (дві сторінки) розповідає про одну подію (хлопчик рятує козаків) із життя персонажа (хлопчик Богдан).

Будова твору

Композиція

Експозиція: напівсирота Богдан живе з батьком на Січі.

Зав’язка: зібрались козаки в степ полювати на дичину.

Розвиток дії: козаки узяли зі собою Богдана, хлопчик заснув у возі.

Кульмінація: хлопчик прокинувся і бачить, що вороги полонили козаків.

Розв’язка: хлопчик рятує бранців, козаки навчають хлопчика козацької майстерності.

План.

1. Богданчик сидів осторонь.

2. Батько забрав хлопця на Січ.

3. Богдан допомагає козакам.

4. Бажання бути козаком.

5. Козаки зібрались на полювання.

6. Хлопчик заснув у возі.

7. Вороги полонили козаків.

8. Благання до Покрови.

9. Богдан порозв’язував мотузки.

10. Буде справжнім воїном.

Дійові персонажі: хлопець Богдан, козаки.

Цитатна характеристика хлопчика Богдана.   

^{ЯК БОГДАН КОЗАКІВ УРЯТУВАВ}

    ^{Богданчик сидів осторонь. Він мав кілька хвилин пе­репочинку, тому уважно дивився, як дорослі побратими тренуються володіти шаблею.}

    ^{Хлопчик, маленький та худенький, уже й не пам'ятав часу, відколи жив на Січі. Мама його згадувалась теплом і запахом молока. Але молода жінка занедужала холодною зимою. Та й згасла, наче вогонь у печі. Батько ж, вільний козак, забрав із собою сина на Січ.}

     ^{Спочатку малого берегли, жаліли. Але, як підріс, то став він допомагати: то коней на пашу відведе, пісень їм поспіває, то кухарю овочів принесе та помиє.}

     ^{Хотів Богдан справжнім козаком бути, з шаблею та ко­нем. Та все це попереду.}

^{А поки що малий боявся сказати комусь про своє бажання. Мабуть, і далі не наважився, якби не випадок.}

     ^{Зібрались якось козаки у степ широкий пополювати — чи на дичину, чи на вороженьків. Та й сина батько взяв.}

     ^{День був ясний. Козаки скинули жупани на возика, посадили серед них Богдана та й поїхали.}

     ^{А малий заліз між одежі та й заснув. Прокинувся від дзвону зброї та від якихось дивних слів.}

     ^{Козаків зв'язали і за возом прилаштували. А самі на­падники сіли вечеряти кулішем.}

     ^{Виглянув хлопчик — усі свої живі. А тих, чужих, біля вогнища так багато, що й світла не видно.}

     ^{«Богородице, візьми нас під свій Покрів, захисти нас», — благав малий.}

     ^{Осіння ніч приходить раптово, розсипаючи по небу яскраві зірочки, а землю окутуючи в паморозь.}

     ^{Побратими сунуться докупи, щоб не замерзнути.}

     ^{«Так їх легше буде звільнити!» — подумав Богдан і дуже тихо спустив­ся з воза. Тінню пробрався до козаків і розв'язав мотузки.}

     ^{І поки місяць не став високо в небі, всі козаки з піснями та здобиччю додо­му повертались.}

     ^{А Богдана, хоч і був він малого росту, почали справжньої козацької майстер­ності навчати. Такий відважний хлоп­чик буде справжнім воїном.}