Аналіз вірша «Рідна мова» Оксани Забужко (тема, головна думка, художні засоби, віршовий розмір, рими)

РІДНА МОВА

Мова кожного народу неповторна і – своя;

в ній гримлять громи в негоду, в тиші – трелі солов'я.

На своїй природній мові і потоки гомонять;

зелен-клени у діброві по-кленовому шумлять.

Солов'їну, барвінкову, колосисту – на віки –

українську рідну мову в дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати буду всюди й повсякчас,

бо ж єдина – так, як мати, мова в кожного із нас!

Тема: поетична розповідь про рідну мову.

Головна думка: «Берегти її, плекати буду всюди й повсякчас, бо ж єдина – так, як мати, мова в кожного із нас!».

Мета: заклик спілкуватися рідною мовою.

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш.

Художні засоби

Епітети: «мова неповторна», «природній мові», «солов'їну, барвінкову, колосисту мову», «зелен-клени».

Сталі епітети: «рідну мову».

Уособлення: «потоки гомонять»,

Метафора: «мову… в дар дали батьки».

Порівняння: «єдина – так, як мати».

Риторичний оклик: «Берегти її, плекати буду всюди й повсякчас, бо ж єдина – так, як мати, мова в кожного із нас!».

Перелічення: «солов'їну, барвінкову, колосисту».

Інверсія: «в ній гримлять громи в негоду».

Кількість строф: дві.

Вид строфи: чотиривірш (катрен).

Віршовий розмір: семистопний хорей.

^мо

^ва

^ко

^жно

^го

^на

^ро

^ду

^не

^пов

^тор

^на

^і

^сво

^я

^{в ній}

^гри

^млять

^гро

^ми

^{в не}

^го

^ду

^{в ти}

^ші

^тре

^лі

^со

^лов

^я

^на

^сво

^їй

^при

^ро

^дній

^мо

^ві

^і

^по

^то

^ки

^го

^мо

^нять

^зе

^лен

^кле

^ни

^у

^ді

^бро

^ві

^по

^кле

^но

^во

^му

^шум

^лять

/_U/_U/_U/_U/_U/_U/_U/_

Римування: суміжне (ААББ)

Рими: своя – солов’я, гомонять – шумлять, віки – батьки, повсякчас – нас.

Вірш про рідну мову українського народу.

У першій строфі йдеться про те, що кожний народ має свою мову, яка його ідентифікує. В українського народу є українська державна мова.

У другій строфі мова наділена епітетами солов’їна, барвінкова, колосиста, з чого читач розуміє, що йдеться саме про українську мову. Соловей та барвінок є народними символами України, жовтий колір на Державному Прапорі символізує пшеницю.

Мова — неповторна, солов’їна, барвінкова, колосиста, українська, рідна, єдина.