СОЛОДКА ЗЕМЛЯ
Босоніж стежка побіжить
левадою в городи...
Як любо тут, як славно жить
серед цієї вроди.
Кохаю край наш дорогий,
що зветься Україна.
Вітчизні хочу я своїй
зрости достойним сином.
Люби, шануй, піднось до зір
її пісні і мову.
Нема солодшої, повір,
за неї, пречудову.
Тема: лірична розповідь про рідний край, що зветься Україною.
Головна думка: «Вітчизні хочу я своїй зрости достойним сином».
Мета: заклик шанувати українську мову, пісню, зростати достойними синами своєї Вітчизни.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: патріотична.
Художні засоби
Епітети: «славно жить», «край дорогий», «достойним сином», «солодка земля».
Уособлення: «Босоніж стежка побіжить».
Метафора: «любо жить серед вроди», «Вітчизні хочу … зрости … сином», «піднось до зір її пісні і мову».
Кількість строф: три.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: чотиристопний ямб.
|
лю |
би |
ша |
нуй |
пі |
днось |
до |
зір |
|
ї |
ї |
пі |
сні |
і |
мо |
ву |
|
|
не |
ма |
со |
лод |
шо |
ї |
по |
вір |
|
за |
не |
ї |
пре |
чу |
до |
ву |
|
/U_/U_/U_/U_/
/U_/U_/U_/U
/U_/U_/U_/U_/
/U_/U_/U_/U
Римування: АБАБ (перехресне)
Рими: побіжить – жить, городи – вроди, зір 0 повір, мову – пречудову.
У першій строфі красива природа рідного краю уособлюється з дівочою вродою.
У другій строфі ліричний герой передає своє шанобливе синівське ставлення до своєї Вітчизни.
У третій строфі звучить заклик до читачів любити Україну – значить спілкуватися українською мовою, не забувати про українську пісню, бо нема солодшої землі.
Настрій вірша: бадьорий, радісний, святковий, урочистий.
Читати вірш можна поступово пришвидшуючи темп та збільшуючи силу голосу.
Поет дуже добре ставиться до своєї країни: милується рідною землею («як любо тут»), любить свій край («кохаю край наш дорогий»), хоче бути корисним країні («зрости достойним сином»), закликає шанувати мову і пісню («піднось до зір її пісні і мову»).