Тема: давня оповідь-пояснення про виникнення України.
Головна думка: «Хто із злом прийде, той в землю нашу і вросте. А добрим людям хліб да сіль».
Мета: уславлення України, що має таких захисників.
Рід літератури: епос.
Жанр: легенда.
Будова твору
|
Зачин |
«Було це в те врем’я, коли землю ніхто не ділив, не міряв, а людей ніхто не рахував…» |
|
Основна частина |
«Позаздрили вороги і посунули на землю українську бити-вбивати…» |
|
Кінцівка |
«Хто із злом прийде, той в землю нашу і вросте…» |
План
1. Було це в давній час.
2. Вороги посунули бити-вбивати.
3. Прохання дітей та старих.
4. На півночі непролазні хащі.
5. Гори піднялись на заході.
6. Синя гладь на півдні.
7. Добрим людям хліб та сіль.
Вигадане і справжнє
|
Вигадане |
Справжнє |
|
«земля була пряма та рівна» — Земля має форму кулі. |
«позаздрили вороги і посунули на землю українську бити-вбивати» — вороги нападали на нашу землю. |
|
«падала кров, як дощ»… «все зелене було червоним і річки також» — гіпербола. |
«людей ніхто не рахував» — ще не було перепису населення. |
|
«коли стали йти на північ, виріс там частокіл непролазний, густі ліси утворилися, болота без дна» — тривалий час творення рельєфу. |
«принесли горе велике» — війна завжди приносить горе. |
|
«хотіли на захід утекти та земля піднялась до неба» — тривалий час творення рельєфу. |
«упали діти та старі на землю та й заголосили» — люди вірили в природні сили. |
|
«земля розверзлася і всі вони загинули» — тривалий час творення рельєфу. |
«а вороги кинулись тягнути з землі золото та самоцвіти» — вороги грабували. |
|
«так і з’явилася Україна… має вона трьох сторожів» — має форми рельєфу. |
«на півночі — ліс-праліс, на заході — гори сиві, на півдні море Чорнеє» — природні зони України. |
Легенда має влучну назву.
У ній розповідається про походження України. На географічній карті нашу країну можна упізнати за рельєфом – Полісся на півночі, Карпатські гори на заході, Чорне море на півдні.
ТРИ СТОРОЖІ
Було це в те врем’я, коли землю ніхто не ділив, не міряв, а людей ніхто не рахував. Земля була пряма та рівна, куди не глянь — красота неоціненна від обрію до обрію. Річки, як стрічки сині на зеленій плахті лежать, а квіток, як на вишиванці.
Позаздрили вороги і посунули на землю українську бити-вбивати. Принесли горе велике, падала кров, як дощ. Все зелене було червоним і річки також.
Упали діти та старі на землю та й заголосили:
— Порятуй, матінко, порятуй, годувальнице!
А вороги кинулись тягнути з землі золото та самоцвіти. А коли стали йти на північ, виріс там частокіл непролазний, густі ліси утворилися, болота без дна. Хотіли на захід утекти та земля піднялась до неба.
Тоді вони стали на південь одступать, а земля розверзлася і всі вони загинули. А те місце накрила синя гладь моря.
Так і з’явилася Україна. І має вона трьох сторожів: на півночі — ліс-праліс, на заході — гори сиві, на півдні море Чорнеє.
Хто із злом прийде, той в землю нашу і вросте. А добрим людям хліб да сіль.