Тема: розповідь про те, як веселий майстер Горщиков'яз та міністри розгадували загадку правителя.

Головна думка: «Нерозумна голова! Найгірше за цю біду не знай­деш» («з нерозумною головою дуже важко на світі жити»).

Мета: заклик мати розумну голову, бо нерозумна голова – всім бідам біда.

Рід літератури: епос.

Жанр: казка.

Вид казки: побутова казка.

Ознаки казки

Казковий зачин: «Жив собі на білому світі …»

Казкові імена: Горщиков'яз.

Магічні числа: три міністри, мали на роздуми три дні, міністри відраховували сто монет.

Дії-повтори: тричі жадібний міністр приходив до майстра.

Добро перемагає зло: Горщиков'яз змінив жадібного міністра.

Будова твору

План

1. Веселий майстер Горщиков'яз.

2. Майстер знає відгадку.

3. Загадка для трьох міністрів.

4. Перший міністр купує відгадку.

5. Злі сусіди – найгірша біда.

6. Другий міністр купує відгадку.

7. Велике лихо – сварлива дружина.

8. Жадібний міністр не хоче купити відгадку.

9. Третій міністр везе майстра.

10. Нерозумна голова – біда всім бідам.

11. Майстер і міністр міняються роботою.

Персонажі: правитель, три його міністри, майстер Горщиков'яз.

Майстер Горщиков'яз ліпив нові та лагодив старі горщики, тому його так звали.

Цитатна характеристика майстра Горщиков'яза

Розповідь про міністра Горщиков'яза.

Здібний Горщиков'яз наполегливо вивчає нову роботу. Часто спілкується з мудрим правителем, з різними людьми. Прислухається до слушних порад. Не чваниться, не зазнається. Сумлінно виконує нові обов’язки. 

Цитатна характеристика правителя

Цитатна характеристика міністрів

^{ВСІМ БІДАМ БІДА}

    ^{Жив собі на білому світі один веселий майстер, який заробляв на життя тим, що ліпив нові та лагодив старі горщики. Звали його Горщиков'яз. Везе, було, він на про­даж у місто товар і наспівує:}

^{— Гарні горщики продаю, горщики в'яжу! Купуйте!}

    ^{Почув те цар. Сподобалося володареві, що перед ним хоча й бідна, проте весела людина.}

^{— Чому ти такий радісний? — запитує правитель чо­ловіка.}

^{— Як мені бути сумним, якщо я ніякого лиха не знаю?}

^{— Чи знаєш ти, яка є біда, всім бідам біда? — поставив володар дивне запитання.}

^{— Так, — мовив на те селянин, — звичайно, знаю.}

^{— Добре, тільки нікому не розповідай, — сказав му­дрий повелитель, — я хочу, щоб мої міністри відповіли.}

    ^{Скликав цар трьох поважних міністрів і питає:}

^{— Скажіть, яка є біда, всім бідам біда? Якщо відпові­сте, то залишитеся на посаді, а якщо ні – підете геть.}

    ^{Дав на роздуми три дні. Пішли міністри шукати му­дреців, одначе даремно.}

    ^{Зібралися пихаті багатії в палац у призначений час.}

^{— Ну що, відгадали? — поцікавився повелитель.}

    ^{І тут з вулиці долинуло:}

^{— Горщики продаю! Горщики в'яжу! Чудовий посуд!}

^{— Царю, накажіть, аби не кричали під вікнами, — сказав один міністр, — це заважає!}

^{— Нехай майстер співає, якщо він ніякої біди не знає! — мовив мудрий правитель.}

    ^{Тут підвівся один із царських міністрів і цікавиться:}

^{— Чи не відгадає він загадку?}

^{— Запитайте, — дозволив володар, — усе можливо.}

    ^{Наступного дня найстаріший чиновник відшукав весе­лого Горщиков'яза.}

^{— Чоловіче, відгадай загадку: яка є біда, всім бідам біда?}

^{— Заплати сто золотих! — відповів на те селянин.}

    ^{Відрахував чиновник сто монет. А Горщиков'яз і каже:}

^{— Немає найгіршої біди для людини, як злі сусіди! Во­ни про тебе що хоч вигадають і всім розкажуть.}

    ^{Пішов підданий до правителя з відгадкою. Дорогою зу­стрів другого міністра.}

^{— Ну що, відгадав Горщиков'яз? — запитав той.}

^{— Так, за сто золотих.}

^{— Я ніколи не дам такі гроші за відгадку, — закричав чоловік. — Надто дорого!}

    ^{Та хоч і злий він був на селянина, проте міністром хо­тілося залишитися. Довелося йти до кмітливого майстра.}

^{— Скажи мені, — звернувся до простого чоловіка, — яка є біда, всім бідам біда?}

^{— Плати сто золотих.}

^{— Чи не забагато?}

^{— Ні, — мовив чоловік.}

    ^{Заплатив міністр гроші.}

^{— Немає більшого лиха, ніж сварлива дружина! Що б не зробив, їй усе не так. Важко такій жінці догодити.}

    ^{Прийшов до розумного Горщиков'яза і третій міністр.}

^{— Гей, чоловіче, яка є біда, всім бідам біда? — запитав.}

^{— Плати сто золотих — відповім, — мовив селянин.}

^{— Чи не бачиш, що я царський міністр? Мені повинні безкоштовно відповідати!}

^{— Бідній людині я б відповів, а тобі, пане, не скажу. Адже маєш чим заплатити.}

    ^{Розлютився чиновник не на жарт і пішов ні з чим. На­ступного дня він знову до селянина. Та відповіді не дістав, шкода було віддавати великі гроші.}

    ^{Третього дня Горщиков'яз сказав жадібному панові:}

^{— Бачу я, що ти дуже хочеш чути відповідь. Гаразд, я без грошей скажу, тільки ось що зроби: вези мене на візку на царський двір.}

    ^{Довелося міністрові запрягтися й везти кмітливого Горщиков'яза. А той сидить на візку й весело вигукує:}

^{— Горщики! Кому горщики?}

   ^{Почув його правитель і вийшов. Бачить: тягне третій міністр візок, на якому повно горщиків і майстер сидить.}

^{— Хто тебе везе? — запитує володар Горщиков'яза.}

^{— Нерозумна голова! Найгірше за цю біду не знай­деш, — відповів чоловік, — адже з нерозумною головою дуже важко на світі жити.}

^{— Бути тобі, Горщиков'язе, міністром. А цей відтепер ліпитиме горщики! — оголосив вирок мудрий правитель.}