РОДИНА
|
Дуб зелений та розлогий виріс на Вкраїні у діброві, край дороги при ясній долині. Із дубами побратався, батьком став калині.
Часто вітри бушували, гнули дужі віти, та зламати — не зламали дуба пройдисвіти. |
Лиш коріння, мов із криці, у дуба ставало і поволі із криниці свіжу воду брало.
Розрослося по діброві, повилось в клубочки, і росли нові й нові з кореня дубочки.
|
Тема: поетична розповідь про дуб та його родину.
Головна думка: «Дуб зелений та розлогий виріс на Вкраїні».
Мета: розказати про рослинний символ України.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: філософська.
Художні засоби
Епітети: «Дуб зелений та рологий», «ясній дорозі», «дужі віти», «свіжу воду».
Уособлення: «дуб … із дубами побратався… батьком став калині», «вітри бушували», «коріння … з криниці … воду брало».
Порівняння: «коріння, мов із криці».
Антитеза: «та зламати — не зламали».
Повтори: «нові й нові».
Кількість строф: чотири.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: чотиристопний хорей.
|
дуб |
зе |
ле |
ний |
та |
роз |
ло |
гий |
|
ви |
ріс |
на |
Вкра |
ї |
ні |
|
|
|
у |
діб |
ро |
ві |
край |
до |
ро |
ги |
|
при |
я |
сній |
до |
ли |
ні |
|
|
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/
Римування: перехресне (АБАБ).
Рими: розлогий – дороги, Вкраїні – долині – калині, бушували – зламали, віти – пройдисвіти, криці – криниці, ставало – брало, діброві – нові, клубочки – дубочки.
Цікавий вірш про дуб – рослинний символ України.
У першій строфі вірша йдеться про дерево дуб. У наступних двох строфах читаємо, як незважаючи ні на що, він міцно пустив коріння в землю. В останній строфі радіємо, що розрослася по діброві велика дубова родина.
Родина багато значить у житті українців. Колись у нашого народу була міфічна віра в родинне дерево. Українці шанують всій козацький рід. У багатьох народних піснях оспівуються родинні цінності.