Тема: розповідь про важливе значення Сонця в житті рослин та як його образив Джміль.
Головна думка: «жити без тебе не можна».
Мета: розповісти про значення сонця для усього живого.
Рід літератури: епос.
Жанр: казка.
Ознаки казки
Персонажі: наділені людськими рисами, розмовляють.
Казкові імена: Джміль, Сонечко, Соняшник, Дерева.
Слова-повтори: «Що робити? Що робити?», «гуде і гуде», «все ти, все ти».
Добро перемагає зло (Джміль попросив вибачення в Сонця).
Будова твору
Зачин |
«Починався літній день…» |
Основна частина |
«Образилося Сонце та й сховалося за хмарку…» |
Кінцівка |
«Виглянуло Сонце з-за хмарки, усміхнулося привітно...» |
План
1) Починався літній день.
2) Джміль обізвав Сонце жорстоким.
3) Заховалося ображене світило.
4) Сонечко не може допомогти.
5) Соняшник не вміє бути Сонцем.
6) Наляканий Джміль просить пробачення.
7) Усі зраділи Сонцю.
Головний персонаж: Джміль.
Другорядні персонажі: Сонце, Сонечко, Соняшник, Дерева.
Цитатна характеристика Джмеля
Невдоволений усім довкола |
«Співали птахи, тягнулися квіти до Сонця, а над ними басовито гудів Джміль: Ж-ж-жарко...». «А Джміль знову гуде і гуде» «Зраділи дерева, пташки защебетали, квіточки розкрилися, а джміль над ними гудів: Ж-ж-жарко.. , але не дуже, не дуже...» |
Несправедливий |
«Ж-ж-жорстоке Сонце, ж-ж-жорстоке» |
Може образити |
«А хто Сонце образив, хто його жорстоким назвав? Все ти, все ти, Джмелю!» |
Боягузливий |
«Злякався Джміль, почав у Сонця пробачення просити» |
Цитатна характеристика Сонця
Турботливе, дбайливе |
«Кожен день я проміння на землю посилаю, щоб черешні скоріше дозрівали, щоб пташки співали, щоб діти смаглявими ставали» |
Ображене |
«Образилося Сонце та й сховалося за хмарку» |
Важливе для усього живого |
«Похмуро на світі стало, квіти пелюстки згорнули, птахи замовкли, мурахи входи та виходи своїх домівок закривати почали» |
Привітне, пробачає кривдникові |
«Виглянуло Сонце з-за хмарки, усміхнулося привітно» |
Цитатна характеристика Сонечка
Маленьке |
«всі побачили маленького червонокрилого жучка, якого і справді звали Сонечком» |
Готове допомагати іншим |
«Я тут, ось я, — сказав хтось тоненьким голоском» |
Самокритичне, засмучене |
«Ні, не мо-жу... — зітхнуло Сонечко» |
Приносить користь, сприяє гарному врожаю |
«Я тільки попелиць знищую, черв'яків, кліщиків павутинних та інших дрібних шкідників» |
Цитатна характеристика Соняшника
Схожий на Сонце |
«Він теж був на Сонце схожий: кругла голівка у жовтогарячих променях» |
Готовий допомагати іншим |
«Може, я зумію вам допомогти? — запитав Соняшник» |
Самокритичний, сумний |
«Я теж всього цього не вмію, — тихо промовив Соняшник» |
Приносить користь, дає насіння |
«я тільки насінням людей годую» |
Цитатна характеристика Дерев
Стривожені |
«Як без Сонечка нам жити? — зашепотіли дерева» |
Обізнані |
«А ти можеш землю зігрівати? — спитали Дерева… зробити так, щоб черешні доспіли? І щоб діти засмагли?» |
Вдячні, ввічливі |
«І за це тобі, Сонечко, спасибі, — вклонилися Дерева» «Це добра справа. І за це тобі дякуємо, — відповіли Дерева» |
Обурені, справедливі |
«Жаль! — обурилися Дерева. — А хто Сонце образив, хто його жорстоким назвав? Все ти, все ти, Джмелю!» |
Схвильовані |
«Вони так розхвилювалися, так розгойдалися, аж вітер здійнявся» |
Радісні, щасливі |
«Зраділи дерева, пташки защебетали, квіточки розкрилися» |
Правдиве і вигадане
Правдиве |
Вигадане |
«переливалися всіма барвами веселки крапельки роси» «тягнулися квіти до Сонця» «басовито гудів Джміль» «Сонце… сховалося за хмарку» «Похмуро на світі стало, квіти пелюстки згорнули, птахи замовкли, мурахи входи та виходи своїх домівок закривати почали» «так розгойдалися, аж вітер здійнявся» «Виглянуло Сонце з-за хмарки» «пташки защебетали, квіточки розкрилися, а джміль над ними гудів» |
«басовито гудів Джміль: Ж-ж-жарко» «Почуло Сонце та й каже» «Образилося Сонце» «обурилися Дерева… Вони так розхвилювалися» «Сонце … усміхнулося привітно» «Зраділи дерева» |
Написали, яких людей нагадує Джміль
Головний персонаж казки – Джміль. Він наділений негативними людськими якостями.
Джміль має прикрий характер. Якщо усі радіють, то зовсім непогано довкола. Проте Джміль невдоволений усім. А таким особам запросто образити інших, зіпсувати чийсь настрій.
На жаль, є доволі людей, схожих на Джмеля. А з тими, хто може псувати настрій, не хочеться дружити.
Казка навчає бути задоволеним і радіти життю, не ображати інших, щоб не стати схожим на Джмеля.
СОНЦЕ, СОНЕЧКО ТА СОНЯШНИК
Починався літній день. На листі дерев переливалися всіма барвами веселки крапельки роси. Співали птахи, тягнулися квіти до Сонця, а над ними басовито гудів Джміль:
— Ж-ж-жарко...
Йому і справді було жарко.
— Ж-ж-жорстоке Сонце, ж-ж-жорстоке.
Почуло Сонце та й каже:
— Кожен день я проміння на землю посилаю, щоб черешні скоріше дозрівали, щоб пташки співали, щоб діти смаглявими ставали, а він... він мене жорстоким назвав.
Образилося Сонце та й сховалося за хмарку. Похмуро на світі стало, квіти пелюстки згорнули, птахи замовкли, мурахи входи та виходи своїх домівок закривати почали.
— Що робити? Що робити? Як без Сонечка нам жити? — зашепотіли дерева.
— Я тут, ось я, — сказав хтось тоненьким голоском, і всі побачили маленького червонокрилого жучка, якого і справді звали Сонечком.
— А ти можеш землю зігрівати? — спитали Дерева.
— Ні.
— А зробити так, щоб черешні доспіли? І щоб діти засмагли?
— Ні, не мо-жу... — зітхнуло Сонечко. — Я тільки попелиць знищую, черв'яків, кліщиків павутинних та інших дрібних шкідників.
— І за це тобі, Сонечко, спасибі, — вклонилися Дерева і знов зашепотіли: — Що робити? Що робити? Як без Сонечка жити?
— Може, я зумію вам допомогти? — запитав Соняшник. Він теж був на Сонце схожий: кругла голівка у жовтогарячих променях.
— А ти можеш землю зігрівати? Зробити так, щоб черешні поспіли та діти засмагли?
— Я теж всього цього не вмію, — тихо промовив Соняшник, — я тільки насінням людей годую.
— Це добра справа. І за це тобі дякуємо, — відповіли Дерева.
А Джміль знову гуде і гуде.
— Ж-ж-жаль, квіти пелюстки згорнули, ж-ж-жаль.
— Жаль! — обурилися Дерева. — А хто Сонце образив, хто його жорстоким назвав? Все ти, все ти, Джмелю!
Вони так розхвилювалися, так розгойдалися, аж вітер здійнявся. Злякався Джміль, почав у Сонця пробачення просити:
— Ж-ж-жити без тебе не можна, пробач мені, пробач!!!
Виглянуло Сонце з-за хмарки, усміхнулося привітно. Зраділи дерева, пташки защебетали, квіточки розкрилися, а джміль над ними гудів:
— Ж-ж-жарко.. , але не дуже, не дуже...