Тема: розповідь про важливе значення Сонця в житті рослин та як його образив Джміль.

Головна думка: «жити без тебе не можна».

Мета: розповісти про значення сонця для усього живого.

Рід літератури: епос.

Жанр: казка.

Ознаки казки

Персонажі: наділені людськими рисами, розмовляють.

Казкові імена: Джміль, Сонечко, Соняшник, Дерева.

Слова-повтори: «Що робити? Що робити?», «гуде і гуде», «все ти, все ти».

Добро перемагає зло (Джміль попросив вибачення в Сонця).

Будова твору

План

1) Починався літній день.

2) Джміль обізвав Сонце жорстоким.

3) Заховалося ображене світило.

4) Сонечко не може допомогти.

5) Соняшник не вміє бути Сонцем.

6) Наляканий Джміль просить пробачення.

7) Усі зраділи Сонцю.

Головний персонаж: Джміль.

Другорядні персонажі: Сонце, Сонечко, Соняшник, Дерева.

Цитатна характеристика Джмеля

Цитатна характеристика Сонця

Цитатна характеристика Сонечка

Цитатна характеристика Соняшника

Цитатна характеристика Дерев

Правдиве і вигадане

Написали, яких людей нагадує Джміль

    Головний персонаж казки – Джміль. Він наділений негативними людськими якостями.

   Джміль має прикрий характер. Якщо усі радіють, то зовсім непогано довкола. Проте Джміль невдоволений усім. А таким особам запросто образити інших, зіпсувати чийсь настрій.  

   На жаль, є доволі людей, схожих на Джмеля. А з тими, хто може псувати   настрій, не хочеться дружити.

Казка навчає бути задоволеним і радіти життю, не ображати інших, щоб не стати схожим на Джмеля.

^{СОНЦЕ, СОНЕЧКО ТА СОНЯШНИК}

    ^{Починався літній день. На листі дерев перелива­лися всіма барвами веселки крапельки роси. Спі­вали птахи, тягнулися квіти до Сонця, а над ними басовито гудів Джміль:}

^{— Ж-ж-жарко...}

    ^{Йому і справді було жарко.}

^{— Ж-ж-жорстоке Сонце, ж-ж-жорстоке.}

    ^{Почуло Сонце та й каже:}

^{— Кожен день я проміння на землю посилаю, щоб черешні скоріше дозрівали, щоб пташки спі­вали, щоб діти смаглявими ставали, а він... він мене жорстоким назвав.}

     ^{Образилося Сонце та й сховалося за хмарку. Похмуро на світі стало, квіти пелюстки згорнули, птахи замовкли, мурахи входи та виходи своїх до­мівок закривати почали.}

^{— Що робити? Що робити? Як без Сонечка нам жити? — зашепотіли дерева.}

^{— Я тут, ось я, — сказав хтось тоненьким голос­ком, і всі побачили маленького червонокрилого жучка, якого і справді звали Сонечком.}

^{— А ти можеш землю зігрівати? — спитали Де­рева.}

^{— Ні.}

^{— А зробити так, щоб черешні доспіли? І щоб діти засмагли?}

^{— Ні, не мо-жу... — зітхнуло Сонечко. — Я тільки попелиць знищую, черв'яків, кліщиків павутинних та інших дрібних шкідників.}

^{— І за це тобі, Сонечко, спасибі, — вклонилися Дерева і знов зашепотіли: — Що робити? Що ро­бити? Як без Сонечка жити?}

^{— Може, я зумію вам допомогти? — запитав Со­няшник. Він теж був на Сонце схожий: кругла голівка у жовтогарячих променях.}

^{— А ти можеш землю зігрівати? Зробити так, щоб черешні поспіли та діти засмагли?}

^{— Я теж всього цього не вмію, — тихо промовив Соняшник, — я тільки насінням людей годую.}

^{— Це добра справа. І за це тобі дякуємо, — від­повіли Дерева.}

^{А Джміль знову гуде і гуде.}

^{— Ж-ж-жаль, квіти пелюстки згорнули, ж-ж-жаль.}

^{— Жаль! — обурилися Дерева. — А хто Сонце образив, хто його жорстоким назвав? Все ти, все ти, Джмелю!}

    ^{Вони так розхвилювалися, так розгойдалися, аж вітер здійнявся. Злякався Джміль, почав у Сонця пробачення просити:}

^{— Ж-ж-жити без тебе не можна, пробач мені, пробач!!!}

    ^{Виглянуло Сонце з-за хмарки, усміхнулося при­вітно. Зраділи дерева, пташки защебетали, квіточки розкрилися, а джміль над ними гудів:}

^{— Ж-ж-жарко.. , але не дуже, не дуже...}