Тема: міфічна розповідь про слов’янську богиню води – Дану.
Головна думка: «деякі вчені кажуть, що від імені Дани походять назви найбільших слов'янських річок: Дон, Дніпро, Дністер, Двіна, Дунай».
Мета: розповісти про слов’янську богиню води Дану, яку наші предки вважали дружиною Дажбога.
Рід літератури: епос.
Жанр: міф.
Будова твору
|
Зачин |
«Особливо прекрасною була в уяві прадавніх слов'ян вічно юна і чарівна Дана…» |
|
Основна частина |
«Образ Дани не такий сяючий, як образ її чоловіка Дажбога…» |
|
Кінцівка |
«Деякі вчені кажуть, що від імені Дани походять назви найбільших слов'янських річок…» |
План
1. Дана – богиня води.
3. Богиня Зоря.
4. Повір’я про Дану-Зорю.
5. Ім’я богині в назвах річок.
6. Незрозумілий приспів – шана Дані.
Цитатна характеристика богині Дани
|
Прекрасна на вроду |
«Особливо прекрасною була в уяві прадавніх слов'ян вічно юна і чарівна Дана, богиня води, — Діванна, Дівонія чи Діва, так її ще називали» |
|
Богиня води, водної стихії |
«Це жінка-річка, жінка-вода» |
|
Дружина головного бога слов'ян – Дажбога |
«Дану вважали дружиною Сонця, тобто Дажбога» |
|
Сяючий образ, пишний наряд |
«Ті перли в уборі Дани — то вранішня роса, дорожча за коштовні камені» |
|
До неї шанобливо ставилися люди |
«Можливо, саме тому деякі слов'янські народи називали Дану богинею Зорею» «І коли нарешті сходить сонце … увесь світ укривається перлами роси; сади і ліси стоять обсипані дрібними росяними краплями» |
|
Ім’я богині дало назву річкам |
«Деякі вчені кажуть, що від імені Дани походять назви найбільших слов'янських річок: Дон, Дніпро, Дністер, Двіна, Дунай» |
|
Оспівана в народних піснях |
«А в народних піснях, як згадка про особливу пошану до богині, залишився, на перший погляд, не зрозумілий сьогодні приспів: ой, дана, ой, дана, дана!» |
ДАНА
Особливо прекрасною була в уяві прадавніх слов'ян вічно юна і чарівна Дана, богиня води, — Діванна, Дівонія чи Діва, так її ще називали. Дану вважали дружиною Сонця, тобто Дажбога. Це жінка-річка, жінка-вода.
Образ Дани не такий сяючий, як образ її чоловіка Дажбога. В ньому менше золота — більше срібла, більше блиску смарагдів і перлів. Ті перли в уборі Дани — то вранішня роса, дорожча за коштовні камені. Можливо, саме тому деякі слов'янські народи називали Дану богинею Зорею.
Існує повір'я, що Зоря жде додому милого й вистелює йому стежку дорогими килимами, мостить мости, садить виноградні сади, засіває поля дорогими перлами. І коли нарешті сходить сонце — сам Дажбог приходить до дружини, — увесь світ укривається перлами роси; сади і ліси стоять обсипані дрібними росяними краплями. Од живучої тієї роси ростуть і розцвітають сади та наливається солодким соком виноград. Вогонь і вода продовжують саме життя.
Деякі вчені кажуть, що від імені Дани походять назви найбільших слов'янських річок: Дон, Дніпро, Дністер, Двіна, Дунай.
А в народних піснях, як згадка про особливу пошану до богині, залишився, на перший погляд, не зрозумілий сьогодні приспів: ой, дана, ой, дана, дана!