Тема: розповідь про те пана-брехуна та його кучера, який вивів на його чисту воду.

Головна думка: «От так і виводять брехунів на чисту воду».

Мета: засудження брехні, уславлення кмітливості.

Рід літератури: епос.

Жанр: казка.

Вид казки: побутова.

Ознаки казки

Казковий зачин: «Якось одного разу…».

Слова-повтори: «пух! та пух!», «слухав, слухав», «скоро вже, пане, скоро», «де-де».

Магічні числа: «фунтів дванадцять», «шість».

Добро перемагає зло: кучер вивів брехуна на чисту воду.

Будова твору

Персонажі: пан-брехун і його кучер Петро.

Розповідь ведеться від імені автора.

   Пан – негативний персонаж.

   Зазвичай у казках народ наділяв своїх поневолювачів поганими рисами, тому саме пани часто виступають негативними персонажами.

    У казці пан виявися брехуном і хвальком. Він звик до розваг, тому в дорозі нудьгує. До того ж він балакучий і боягуз. Зі страху, що попереду міст, який під брехнею тріщить і ламається, визнає свою брехню про заяче сало. Також пан не виявився розумним та кмітливим, бо повірив у вигадку кучера.      

  Позитивний персонаж: кучер Петро.

  Петро – позитивний персонаж.

  Зазвичай у казках простий народ симпатизував підневільному людові, тому наділяв їх позитивними рисами характеру.

  Кучер Петро не є заможним, важко працює на пана. Проте наділений позитивними рисами характеру. Петро працьовитий, небалакучий, мудрий. Знає правду, тому іронізує з зі свого пана-брехуна. Його кмітлива  вигадка допомогла правді перемогти.

Цитатна характеристика кучера Петра

Цитатна характеристика пана

ЗАЯЧЕ САЛО

    Якось одного разу їхав пан з кучером Петром у дале­ку дорогу. Їхали вони мовчки, та ця тиша набридла, бо дорога далека. Пан і надумав поговорити. У цей час на дорозі показався заєць. От пан і почав свою розмову із зайця:

— От у мене в лісі водяться зайці, тільки не такі, як оце пострибав маленький, а великі. Я їх з далекої чу­жини привіз. Одного разу я зібрався на полювання, узяв із собою чоловік з п'ятнадцять загоничів¹. Вони нагнали на мене зайців, а я їх тільки — пух! та пух! Тоді я набив їх десятків зо три. А одного забив, то тако­го величезного, більшого за барана! Ну, а коли здер з нього шкуру, то було більше як пів пуда² сала. От такі в мене зайці!

    Слухав, слухав Петро, а потім і каже:

— От за цим лісом річка буде, а через неї міст, що під брехунами тріщить і ламається.

    Почув це пан і каже: «Та ти мене слухай, Петро, отож я й кажу, які зайці бувають! Звичайно, в нього пів пуда сала то не було, а так, фунтів³ із дванадцять.

— Звісно, заєць і є заєць, — каже Петро.

    Їдуть собі далі, а пан знову до Петра:

— А що, Петро, чи скоро вже той місток буде?

— Та скоро вже, пане, скоро, — каже Петро.

— Так от я й кажу, Петро, — продовжує пан, — мабуть, що на тому зайцеві і дванадцяти фунтів сала не було, так, приблизно, фунтів п'ять-шість, не більше.

— Хай буде й так, — каже Петро, — мені однаково. Проїхали ще трохи, а пан не може всидіти на місці та й знову каже:

— Петро, а чи скоро вже той міст буде?

— Так, скоро, пане, ось-ось, тільки з лісочка виїдемо.

— Ой, — каже пан, — а знаєш, на тому зайцеві й зо­всім сала не було. Ти й сам знаєш, яке на зайцеві сало.

— Та звісно, — каже Петро, — заєць він і є заєць. Виїхали з лісочка, а пан і питає: «А де ж, Петро, той міст, що під брехнею тріщить і ламається?»

— Де-де, пане, — каже Петро, — став так само, як заяче сало, про яке ви розказували.

    От так і виводять брехунів на чисту воду.

_{1. Загонич — учасник облави, який жене звіра на мисливця.}

_{2. Півпуда — приблизно 8 кг.}

_{3. Фунт — приблизно 400 г.}