Тема: розповідь про Сашка, який не шанував книжечки.

Головна думка: «він обережно підняв їх, погладив і акуратно поклав на поличку».

Мета: заклик бережно ставитися до книжок.

Рід літератури: епос.

Жанр: оповідання.

Довели, що прочитали оповідання

Твір невеликого обсягу (одна сторінка) про одну подію (дивний сон Сашка) з життя двох персонажів (Сашко і його мама).

Будова твору

План

1. Сашко задрімав.

2. Почулася тиха розмова.

3. Важко книгам жити у Сашка.

4. Книжки хочуть покарати нечепуру.

5. Мамо, рятуйте.

6. Сашко акуратно поскладав книжки.

Персонажі: хлопчик Сашко і його мама.

Розповідь ведеться від імені автора.

Цитатна характеристика хлопчика Сашка

Спочатку Сашко погано поводився з книжками:

Потім хлопчик виправив свою поведінку, щоб правильно поводитися із книжками:

«Він обережно підняв їх, погладив і акуратно поклав на поличку»

^{ЧОМУ СКАРЖИЛИСЯ КНИЖЕЧКИ}

    ^{Ліг спати Сашко. Крізь вікно місяць на нього дивиться, усміхається, лагідний сон навіває. І задрімав Сашко... Раптом чує: хтось шепоче в кутку, де поличка його для книг та іграшок. «Хто там шепоче? Адже тато і мама в іншій кімнаті».}

   ^{Сашко не лякливий був. Підвівся з ліжка. Шепіт притих на мить, а потім почулася тиха розмова.}

^{— Ох-ох! — зітхнула одна книжечка. — Тяжко-важко жити нам у цього нечепури. Негарний він хлопчик. Погляньте на мене: була я недавно чистенька, гарненька, любо подиви­тися. А тепер сама себе соромлюся. Сторінки мої олівцем помальовані, краї позагиналися, всюди плями...}

^{— А на мене він учора хліб з маслом поклав! — обі­звалася друга. — Тепер сторінки аж світитися наскрізь стали.}

^{— А з мене він сторінку на кораблика вирвав!}

^{— А на мене сів і зім'яв, поламав!}

^{— А на мене черевиком брудним наступив! Бачите — так і залишився слід!}

^{— А знаєте, що ми зараз зробимо, сестрички-книжечки? — зашепотіла таємниче одна, у якої був відірваний початок і кінець, так що тепер ніхто не знав, як вона і зветь­ся. — Покараймо його...}

^{— Як покараємо? — перепитали всі.}

^{— А так, — кивнула сторінками книжка. — Обмажемо йому обличчя варенням і маслом, одірвемо носа і вухо, вискубемо чуба, потім кинемо на підлогу!..}

^{— А самі втечемо від нього до кращих дітей! — загукала інша книжка. А потім скомандувала: — Ходімо, сестрички!}

    ^{Усі книжечки враз підвелися і кинулися до Сашка. Хлопчик звів над головою руки, замахав ними й закричав:}

^{— Мамо, мамо! Рятуйте!}

^{— Що тобі сниться, синку? — спитала мати.}

    ^{Сашко прокинувся, розплющив очі.}

^{— Мені, мені... Снилося... А де мої книжечки, мамо?}

^{— Он там, на підлозі валяються, — кивнула головою мати.}

    ^{Сашко схопився з ліжка. Понівечені книжечки лежали на підлозі й з докором дивилися на нього. Він обережно підняв їх, погладив і акуратно поклав на поличку.}