Тема: оповідання про дітей і лелечину сім’я.
Головна думка: «Лелеко, лелеко, до осені далеко?»
Мета: розказати, що відліт лелек свідчить про прихід осені.
Рід літератури: епос.
Жанр: оповідання.
Довели, що прочитали оповідання
Твір невеликого обсягу (одна сторінка) про декілька подій з життя (діти бігають до гнізда, де живе лелека, лелечиха та лелеченята) чотирьох персонажів (Тарасик, Гриць, Миколка, Тетянка).
Будова твору
|
Зачин |
«Лелека живе на старому в'язі…» |
|
Основна частина |
«Лелека і лелечиха враз знімаються і летять на луги…» |
|
Кінцівка |
«Тиша. У гнізді порожньо. З в'яза зривається жовтий листочок…» |
План
1) Діти витанцьовують під в’язом.
2) Лелека починає клекотати.
3) Не наважуються злетіти лелеченята.
4) Знову прибігають діти до в’яза.
5) Птахи заклопотані.
6) Тарасик заспокоює Тетянку.
7) Лелечата злинають у небо.
8) Діти весело галасують.
9) На човні пропливає літо.
10) У гнізді порожньо.
Персонажі: діти Тарасик, Гриць, Миколка і Тетянка.
Розповідь ведеться від імені автора.
Цитатна характеристика дітей
|
Люблять танцювати |
«Витанцьовують лід в'язом» |
|
Замилувані таємницями природи |
«Про що він клекоче? Спробуй, розбери» |
|
Перелякана Тетянка |
«Ой, вони ж розіб'ються! — злякано шепоче Тетянка» |
|
Розважний, спокійний, впевнений Тарасик |
«У них же крила є! — заспокоює її Тарасик» |
|
Веселі, радісні, галасливі, люблять відпочивати на природі |
«Діти полегшено зітхають і весело галасують» |
|
Вивчають творчу спадщину, люблять співати |
«Лелеко, лелеко, до осені далеко? — виспівують під в'язом Тарасик, Гриць, і Миколка, й Тетянка» |
Лелеку ще називають: боцюн, боцян, бузько, бузьок, бусел, бусол, бусько, бусьок, гайстер, чорногуз.
ЧИ ДАЛЕКО ДО ОСЕНІ?
Лелека живе на старому в'язі. З лелечихою і лелеченятами. Прибігають до в'яза Тарасик, і Гриць, і Миколка, й Тетянка. Витанцьовують лід в'язом і гукають:
— Лелеко, лелеко, до осені далеко?
Лелека, задерши дзьобату голову, дивиться на дітей. А потім починає клекотати.
Про що він клекоче? Спробуй, розбери.
Лелека і лелечиха враз знімаються і летять на луги, до Десни. Лелеченята топчуться в гнізді, перебирають цибатими1 ногами, але злетіти не наважуються.
— Лелеко, лелеко, до осені далеко? — знову прибігають до в'яза діти.
Лелека й лелечиха заклопотані. Їм ніколи відповідати. Вони щось говорять до своїх лелеченят. Потім беруться штовхати їх на край гнізда.
— Ой, вони ж розіб'ються! — злякано шепоче Тетянка.
— У них же крила є! — заспокоює її Тарасик.
Лелечата, неохоче відірвавшись від гнізда, злинають у небо. Плавно летять над садом, над городами, туди, де голубіє річка. А за ними — старі лелеки.
Діти полегшено зітхають і весело галасують.
Ідуть дні за днями. На зеленому човні пропливає літо. — Лелеко, лелеко, до осені далеко? — виспівують під в'язом Тарасик, Гриць, і Миколка, й Тетянка.
Тиша. У гнізді порожньо. З в'яза зривається жовтий листочок. Кружляючи в повітрі, поволі опускається на землю.
1. Цибатий — довгоногий.
Як прадавні слов'яни пояснювали походження різних птахів