Тема: народна розповідь про криницю в селі Нечаївка, що неподалік міста Кропивницького.

Головна думка: «вже більше ста п'ятдесяти літ як пішов на той світ старий Рак, а вода в його криниці не убуває ні літньої спеки, ні в лютий мороз».

Мета: хто не знає минулого, той не має майбутнього.

Рід літератури: епос.

Жанр: легенда.

Композиція

Експозиція: у старій Нечаївці з водою було сутужно.

Зав’язка: до села прибився старий дід Рак, йому було сім десятків.  

Розвиток дії: на Петра й Павла дід ходив балкою з вербовим рогачем.

Кульмінація: на лівобережному крутосхилі викопав Рак криницю.

Розв’язка: вода в криниці не убуває, хоч з того часу минуле більше 150 років.

План

1. Сутужно з питною водою.

2. До села прибув дід Рак.

3. Не убуває вода в Раковій криниці.

Персонаж: дід Рак.

Цитатна характеристика персонажа діда Рака

Незрозумілі слова:

Сугоклея (річка на Кіровоградщині), сутужно (скрутно), волосна управа (орган правління територією), копанка (саморобне водоймище для господарських потреб), прибився (прибув), завиграшки (граючись, без зусиль), пуд (міра маси), збіжжя (зерно злакових рослин), характерник (чаклун), хижа (хата, халупа), чудувалися (дивувалися), рогач (палиця з розвилкою на кінці), не йняли віри (не вірили), не убуває (не зменшується).    

Продовження легенди

    Одного року в старій Нечаївці настала велика посуха. Спрагла земля просила води, а її не було. Повсихали господарські копанки. Обміліло  русло найближчої річки Сугоклеї, козацької криниці на східній околиці. Сум запанував у селі.

    Якось пастухи, що пасли овець, забрели на лівобережний крутосхил. І що ви думаєте? Вони побачили криницю. А в ній була вода! Вони одразу повідомили про знахідку.

   Радісні мешканці спішили до криниці. І чим більше води вони брали, тим більше її прибувало. Так Ракова криниця врятувала жителів Нечаївки в час великої посухи.

    Згодом воду освятили. А невдовзі населення села відчуло на собі чудодійну силу води з криниці старого, чи то гайдамаки, чи то характерника-ворожбита. Бо все, що зроблене від душі, має помічну силу.

РАКОВА КРИНИЦЯ (у селі Нечаївка на Кіровоградщині)

    У старій Нечаївці, хоча й стояла вона на річці, питну воду дуже цінували — з волі пана село постало на кам'янистому правому березі Сугаклею. З питною водою було сутужно — одна криниця (ще козацьких часів!) була на східній околиці села, інша — у тодішньому центрі, біля панського маєтку та волосної управи. Більшість селян худобу напували з річки, а воду для власних потреб брали з копанок.

    Якось на весняного Миколи прибився до села один чоло­вік. Дід Рак (так його звали), хоча й мав більше семи десят­ків літ, був ще міцним, як дуб: у свої роки завиграшки міг гнути залізні підкови й піднімати багатопудові мішки зі збіжжям. Говорили люди, що в минулому був він у гайдама­ках, знав і козаччину, побував за Дунаєм і в Сибіру. Місцеві жителі побоювалися його: баби казали, що він був характерником-ворожбитом. Чи це так було, чи ні, тепер уже ніхто не скаже. Збудував він собі одиноку хижу понад берегом річки. Жив із того, що наймався пасти вівці в місцевих багатіїв.

     Усе було б добре, так до крини­ці з водою було далеко. На Петра й Павла чудувалися селяни — зійшов із глузду старий Рак: ходить балкою з вербовим рога­чем. Невдовзі потому на лівобе­режному крутосхилі викопав Рак криницю. Не йняли віри люди, що в Раковій криниці може бути вода, але вже більше ста п'ятдесяти літ як пішов на той світ старий Рак, а вода в його криниці не убуває ні літньої спеки, ні в лютий мороз. Навіть у найбільшу спеку в ній чиста й про­холодна вода.

^{РАКОВА КРИНИЦЯ (у селі Старосілля на Волині)}

    ^{В далеку давнину з царської тюрми втік неправдиво засуджений в’язень.}

    ^{Він ішов тими місцями, і коли сили його залишили від спраги, упав. І раптом сталося чудо: із землі почало розливатися джерело, із води виліз рак, який клішнями перекусив кайдани, тож утікач залишився жити. Через деякий час там облаштували криницю, що стала називатися Раковою.}

     ^{Вода з неї помічна, багато людей зцілилося нею.}