Тема: розповідь про те, що козакам доводилося захищали урочище Сагайдачне.
Головна думка: «Ну, і запорожця, було, чорт не проведе: носом чує татарюгу, зна по птицях, по звіру...»
Мета: уславлення козацтва.
Рід літератури: епос.
Жанр: переказ.
Будова твору
|
Зачин |
«Любо було глянути, як наїдуть запорожці в Сагайдачне…» |
|
Основна думка |
«Жупани, пояси, шапки, сап'яни на них були дорогі…» |
|
Кінцівка |
«Часто запорожці билися з татарвою…» |
План
1. Наїдуть запорожці в Сагайдачне.
2. Портретна характиристика козаків.
3. Меткі козацькі коні.
4. Пішла курява степом.
5. Сполохана тварина – жди татарву.
Незрозумілі слова: бравий (енергійний), чуприна (оселедець), жупани (верхній одяг), сап’яни (чоботи), пістолі (зброя), меткі (рухливі про тварин), сайгак (антилопа), тороки (торби), джура (зброєносець), норов (вдача), підтюпцем (дрібними швидкими кроками), залопотіти (побігти), кодло (рідня ворогів), комиші (очерет),
ЗАПОРОЖЦІ В УРОЧИЩІ САГАЙДАЧНОМУ1
Любо було глянути, як наїдуть запорожці в Сагайдачне. Народ усе широкоплечий, вусатий, бравий... Голови голили. Тоді ще мода була носити чуприну, то оце в кого довга — візьме й обмота кругом вуха.
Жупани, пояси, шапки, сап'яни2 на них були дорогі. По боках і позад сідла у кожного пістолі, шабля. А на конях як їздять!.. Оце, було, зіскоче, пригнеться і летить, як муха.
Коней у них дуже гладких, важких не було, а так — саме в тілі. А що, було, за швидкі, що за меткі, — так кат його батька зна! Було, звіра там якого накине оком — то вже й його: чи кабана дикого, чи сайгака3,— везе в тороках4...
Дорогою їдуть — як мак цвіте: і синіє, і зеленіє, і червоніє5. Попереду ватажок, а за ним джура6, козаки. Коні добре знали козацький норов. Було, їдуть тихо, потім виграють підтюпцем, а далі як залопотять! Пішла курява степом...
Часто запорожці билися з татарвою. Хитре бісове кодло... Посідають, було, на низеньких коників і біжать комишами. Тоді комиші були вище чоловіка з конем. Ну, і запорожця, було, чорт не проведе: носом чує татарюгу, зна по птицях, по звіру... Тоді, було, з якого краю сполохана птиця або звір, з того й біди жди.
1. Сагайдачне – урочище на лівому березі Дніпра, проти верхньої частини острова Хортиця.
2. Сап’яни, сап’янці – чоботи з сап’яну, тонкої м’якої шкіри, пофарбованої в різні кольори.
3. Сайгак – степова антилопа.
4. Тороки – торби, прикріплені (приторочені) до крил сідла.
5. Тут мовиться про різнобарвний одяг козаків.
6. Джура – козацький зброєносець.
Аналіз переказу «Про запорожців»