Аналіз «Урок виховання» п’єси-казки Володимира Нагорняка (тема, головна думка, план, ознаки казки, персонажі, чарівні перетворення)

Тема: фантастичний урок виховання на тему поводження у транспорті.

Головна думка: «Тож потрібно, щоб на старість, як захочеш ти присісти, якщо ти ввійдеш в автобус».

Мета: батьки повинні виховувати своїх дітей поважати старість.

Рід літератури: драма.

Жанр: п’єса.

Ознаки казки

Казкові імена: Батько, Хлопчик, Дівчинка, Дід, Бабуся, Перший Пасажир, Другий Пасажир.

Чарівні перетворення: Хлопець може стати Дідом, Бабуся може стати Дівчинкою.

Добро перемагає зло (Бабуся іронізує над недогадливим Хлопцем).

Головні персонажі: Батько, Хлопець.

Другорядні персонажі: Дівчинка, Дід, Бабуся, Перший Пасажир, Другий Пасажир.

У п’єсі є репліки дійових осіб: «Увійшов…», «І побачиш, що Бабуся»…

У п’єсі є ремарки (прописними буквами): «У салоні автобуса сидять поруч Перший та Другий Пасажири», «Хлопчик входить у салон автобуса»…

Одного разу батько вирішив підказати синові, як себе поводити в салоні автобуса («І побачиш, що Бабуся …Підшукавши собі місце намагається присісти…»). І коли син не зрозумів його («Нічого собі!»), він почав давати «поради» у незвичайній формі, як не треба себе поводити («Штурхони її з розгону… Щоб летіла по салону, як ворона через поле…А тим часом ти швиденько … сядь… І дивися на погоду…»). І вже інтуїтивно хлопець починає сумніватися в правильності батькових слів («Але ж Бабуся…»). І тут наступає чарівне перетворення. Хлопчик ззовні стає Дідом, а Бабуся перетворюється на Дівчину. Поштовхавшись біля вхідних дверей, Дід-хлопчик усе ж таки заходить швидше, ніж Дівчина-бабуся. І тепер Батько пропонує Дівчині поводитися з Дідом так, як раніше Дід-хлопець повівся з Бабусею. Стався до інших так, як би ти хотів, щоби ставилися до тебе. З часом усі старіють. І батько прагнув, щоб його син зрозумів, чи хотів би він, щоб потім до нього ставилися нешанобливо.

Сам автор додає до жанру слово идаропна (поради навпаки) п’єса-казка, і твір набуває глибокого філософського інакомислення. Якщо ти погано будеш ставишся до людей («якщо ти ввійдеш в автобус… і побачиш, що Бабуся… підшукавши собі місце намагається присісти», «штурхони її з розгону», «щоб летіла по салону, як ворона через поле»), не очікуй, що до тебе мають ставитися краще («тож потрібно, щоб на старість, як захочеш ти присісти, якщо ти ввійдеш в автобус», «штурхоне тебе», «устояв би, не упав би. Не летів би по салону, як ворона через поле»).

На жаль, хлопчик так і не зрозумів, чому потрібно поступатися місцем у транспорті стареньким. Будучи зовні дідусем, він не впав, бо його організм залишився молодим. Навіть коли пасажири подивувалися міцності Діда, син нічого не зрозумів, для нього все впиралося в те, що «здоров’я – річ серйозна», а правота у силі. На що Бабуся зауважила: «Бережи його сьогодні». Характер людини закладається вихованням та порадами батьків з дитинства.

Насправді, як би людина не берегла своє здоров’я, роки беруть своє, тому в транспорті слід уступати місце літнім людям.

^{УРОК ВИХОВАННЯ}

^{Дійові особи: батько, хлопчик, дівчинка, Дідусь, Бабуся, Перший Пасажир, Другий Пасажир.}

^{У салоні автобуса сидять поруч Перший та Другий Пасажири. Навпроти — вільне місце, куди направляється Бабуся (потім — Дівчинка). Біля автобуса Батько та Хлопчик (потім — Дід).}

^{Б а т ь к о Якщо ти ввійдеш в автобус... Чого стоїш?! Іди!..}

^{Хлопчик входить у салон автобуса.}

^{Х л о п ч и к Увійшов...}

^{Б а т ь к о І побачиш, що Бабуся...}

^{Х л о п ч и к Що Бабуся?}

^{Б а т ь к о Підшукавши собі місце,}

^{намагається присісти...}

^{Х л о п ч и к Нічого собі!}

^{Б а т ь к о Штурхони її з розгону.}

^{Х л о п ч и к Із розгону?..}

^{Б а т ь к о Із розгону!}

^{Х л о п ч и к Секунду.}

^{Із розгону штовхає Бабусю. Та летить по салону, падає.}

^{Б а т ь к о Щоб летіла по салону,}

^{як ворона через поле...}

^{Х л о п ч и к Як ворона через поле... А сам?}

^{Б а т ь к о А тим часом ти швиденько,}

^{як нічого не бувало, сядь...}

^{Х л о п ч и к Сів, сиджу... (сідає на вільне місце)}

^{Б а т ь к о І дивися на погоду,}

^{наче там щось є цікаве.}

^{Х л о п ч и к Дивлюся.}

^{Б а т ь к о Зрозумів?!}

^{Х л о п ч и к Та зрозумів. Але ж Бабуся...}

^{Б а т ь к о А що Бабуся, що Бабуся?!}

^{Скільки жити їй, Бабусі?}

^{Х л о п ч и к Років п'ять...}

^{Б а т ь к о Дамо всі десять! А тобі?}

^{Х л о п ч и к Мені?! Багато...}

^{Хлопчик, вийшовши з автобуса, гримується на Діда. Бабуся перетворюється на Дівчинку. Вони штовхаються біля вхідних дверей, але Дід все ж заходить першим.}

^{Б а т ь к о Тож потрібно, щоб на старість,}

^{як захочеш ти присісти,}

^{якщо ти ввійдеш в автобус...}

^{Д і д Та увійшов уже!}

^{Б а т ь к о А якась нахабка з юних...}

^{Д і д Що?!}

^{Б а т ь к о Штурхоне тебе...}

^{Д і в ч и н к а Із розгону?}

^{Б а т ь к о Із розгону!!}

^{Дівчинка із розгону штовхає Діда, але той не падає.}

^{Д і д Нічого собі!}

^{Б а т ь к о Устояв би, не упав би.}