ГУСІНЬ-ФАНТАЗЕРКА
Суне гусінь вздовж дороги,
ледве тягне тлусті1 ноги.
А метелик і дві бабки,
повсідавшись на кульбабки,
їй гукають: — Утікай!
Ти ж бо гусінь, не трамвай!
Але гусінь не зважає,
всі ворсинки наставляє,
поправляє окуляри
й каже: — Це у мене — фари!
А оце ось — рейки з пилу,
що їх мишки наслідили.
До травинки причеплюся —
буду я трамвай, не гусінь!
1. Тлусті — товсті.
Тема: поетичний діалог метеликів і бабок з гусінню-фантазеркою.
Головна думка: «До травинки причеплюся — буду я трамвай, не гусінь!».
Мета: не бійтеся фантазувати, творча уява і мрійливість вселяють оптимізм.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Художні засоби
Епітети: «тлусті ноги», «ледве тягне».
Персоніфікація: «метелик і бабки… повсідавшись …гукають», «гусінь не зважає, … поправляє окуляри й каже».
Метафора: «тягне ноги».
Риторичний оклик: «Це у мене фари!».
Кількість строф: дві.
Віршовий розмір: чотиристопний хорей.
|
су |
не |
гу |
сінь |
вздовж |
до |
ро |
ги |
|
лед |
ве |
тя |
гне |
тлу |
сті |
но |
ги |
|
а |
ме |
те |
лик |
і |
дві |
баб |
ки |
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/
Рими: дороги – ноги, бабки – кульбабки, утікай – трамвай, зважає – наставляє, окуляри – фари.
Дитячий віршик про те, як фантазія із буденних речей може робити свято.
У першій строфі читаємо про гусінь, яка «ледве тягне тлусті ноги». У порівнянні з метеликом і бабкою, гусінь – личинка повільна у пересуванні. Тому й гукають їй, щоб утікала, бо як всім відомо, тільки трамваю треба давати дорогу, бо він не все може об’їхати.
Але не тут то було. Фантазерка-гусінь, щоб спокійно продовжити свій шлях, мрійливо відповідає, що сама може стати трамваєм, бо має для цього і окуляри-фари, і травинку-вагони, і навіть рейки з пилу.