Тема: розповідь про білку і врятованого дятла.
Головна думка: «А білочка сидить біля дупла й радіє. І білченята в дуплі радіють. І сонечко в небі радіє».
Мета: заклик бути людяним, милосердними до чужого горя.
Рід літератури: епос.
Жанр: казка.
Ознаки казки
Персонажі: тварини, які наділені людськими рисами, розмовляють.
Слова-повтори: «стриб, стриб».
Трикратні повтори: білка радіє, білченята радіють, сонечко радіє.
Добро перемагає зло (білка рятує дятла).
Будова твору
|
Зачин |
«Серед зими потепліло, пішов дощ…» |
|
Основна частина |
«Немає чого їсти дятлові…» |
|
Кінцівка |
«А білочка сидить біля дупла й радіє…» |
План
1. Зледеніли дерева і шишки.
2. Нема чого їсти дятлові.
3. Дятел плаче на ялині.
4. Білочка дає ялинкову шишку.
5. Білка, білченята і сонечко радіють.
Головні персонажі: дятел і білочка.
Другорядні персонажі: білченята, сонечко.
Цитатна характеристика білочки
|
Небайдужа |
«Стриб, стриб, прибігла до дятла» |
|
Співчутлива, стривожена |
«Чого це ти, дятле, плачеш?» |
|
Добра, милосердна |
«Жаль стало білочці дятла» |
|
Щедра |
«Винесла вона з дупла велику ялинкову шишку» |
|
Щира, радісна |
«А білочка сидить біля дупла й радіє» |
ЯК БІЛОЧКА ДЯТЛА ВРЯТУВАЛА
Серед зими потепліло, пішов дощ, а потім знову замерзло. Вкрилися льодом дерева, зледеніли шишки на ялинках.
Немає чого їсти дятлові: стукає об лід, а до кори не достукається. Б’є дзьобом шишку, а зернятка не вилущуються.
Сів дятел на ялині й плаче. Падають гарячі сльози на сніг, замерзають.
Дивиться білка з дупла — дятел плаче. Стриб, стриб, прибігла до дятла.
— Чого це ти, дятле, плачеш?
— Немає чого їсти, білочко.
Жаль стало білочці дятла. Винесла вона з дупла велику ялинкову шишку. Поклала між стовбуром і гілкою. Сів дятел біля шишки та й ну її молотити дзьобом.
А білочка сидить біля дупла й радіє. І білченята в дуплі радіють. І сонечко в небі радіє.