Тема: розповідь про те, як хлопці несли мед мамі.

Головна думка: «Мама зраділа, сміється».  

Мета: уславлення материнської любові до дітей.

Рід літератури: епос.

Жанр: оповідання.

 

Довели, що прочитали оповідання

У творі йдеться про одну подію (хлопці поверталися додому від дідуся), яка тривала короткий час (декілька годин), з життя невеликої кількості персонажів (дідусь, Олег, Роман, мама).

 

Будова твору

Зачин

«Мати послала Олега й Романа до дідуся…»

Основна частина

«Побігли Олег і Роман у садок…»

Кінцівка

«Підійшли вже до хати, сіли під явором та й думають…»

План

1. Олег і Роман ідуть до дідуся.

2. Наїлися хлопці яблук.

3. Хай і мама покуштує мед.

4. Баночка й спорожніла.

5. Хлопці плачуть, а мати сміється.

 

Персонажі: дідусь, Олег, Роман, мати хлопців.

 

Хлопцям стало соромно, що вони не залишили меду матусі.

А мама раділа, адже бажає своїм дітям усього корисного і найкращого.

 

ЯК ХЛОПЦІ МЕД ПОЇЛИ

    Мати послала Олега й Романа до дідуся. Він у сусідньому селі живе. Зраділи близнята: давно не були в дідуся. «У нього в садку яблука смачні, ото вже поласуємо», — думають хлопці. Принесли дідусеві нову вишиванку, що мати передала. Подякував дідусь і каже:

— Ідіть, діти, в садок, їжте яблука.

    Побігли Олег і Роман у садок. Вилізуть на одну яблуню, зірвуть кілька яблук, з'їдять... а на другій ще смачніші, так і ваблять око.

     Наїлися хлопці яблук, а дідусь поставив на столі тарілку меду. Взяли вони по ложці й не можуть більше.

    Зібралися хлопці додому. Дає дідусь баночку меду й каже:

— Хай і мама покуштує.

    Пішли хлопці. Дорога далека. Захотілося їсти. Сіли під вербою, з'їли трохи меду.

    Та й знову йдуть. Захотілося їсти ще дужче. Ще сіли, наче й небагато з'їли, а меду лишилося тільки на денці.

     Ще раз сіли. Баночка й спорожніла.

    Підійшли вже до хати, сіли під явором та й думають: «Що ж мама скаже?».

    Вийшла мати з хати, дивиться — хлопці сидять і плачуть.

— Чого це ви, хлопці, плачете? — здивувалася мати.

    Розповіли хлопці, як мед поїли. Мама зраділа, сміється. Хлопці дивуються та й питають:

— Мамо, чого ви радієте?

— Того, що ви плачете...