Тема: розповідь про те, як хлопці несли мед мамі.
Головна думка: «Мама зраділа, сміється».
Мета: уславлення материнської любові до дітей.
Рід літератури: епос.
Жанр: оповідання.
Довели, що прочитали оповідання
У творі йдеться про одну подію (хлопці поверталися додому від дідуся), яка тривала короткий час (декілька годин), з життя невеликої кількості персонажів (дідусь, Олег, Роман, мама).
Будова твору
Зачин |
«Мати послала Олега й Романа до дідуся…» |
Основна частина |
«Побігли Олег і Роман у садок…» |
Кінцівка |
«Підійшли вже до хати, сіли під явором та й думають…» |
План
1. Олег і Роман ідуть до дідуся.
2. Наїлися хлопці яблук.
3. Хай і мама покуштує мед.
4. Баночка й спорожніла.
5. Хлопці плачуть, а мати сміється.
Персонажі: дідусь, Олег, Роман, мати хлопців.
Хлопцям стало соромно, що вони не залишили меду матусі.
А мама раділа, адже бажає своїм дітям усього корисного і найкращого.
ЯК ХЛОПЦІ МЕД ПОЇЛИ
Мати послала Олега й Романа до дідуся. Він у сусідньому селі живе. Зраділи близнята: давно не були в дідуся. «У нього в садку яблука смачні, ото вже поласуємо», — думають хлопці. Принесли дідусеві нову вишиванку, що мати передала. Подякував дідусь і каже:
— Ідіть, діти, в садок, їжте яблука.
Побігли Олег і Роман у садок. Вилізуть на одну яблуню, зірвуть кілька яблук, з'їдять... а на другій ще смачніші, так і ваблять око.
Наїлися хлопці яблук, а дідусь поставив на столі тарілку меду. Взяли вони по ложці й не можуть більше.
Зібралися хлопці додому. Дає дідусь баночку меду й каже:
— Хай і мама покуштує.
Пішли хлопці. Дорога далека. Захотілося їсти. Сіли під вербою, з'їли трохи меду.
Та й знову йдуть. Захотілося їсти ще дужче. Ще сіли, наче й небагато з'їли, а меду лишилося тільки на денці.
Ще раз сіли. Баночка й спорожніла.
Підійшли вже до хати, сіли під явором та й думають: «Що ж мама скаже?».
Вийшла мати з хати, дивиться — хлопці сидять і плачуть.
— Чого це ви, хлопці, плачете? — здивувалася мати.
Розповіли хлопці, як мед поїли. Мама зраділа, сміється. Хлопці дивуються та й питають:
— Мамо, чого ви радієте?
— Того, що ви плачете...