Тема: прикрий випадок з другокласниками Мишком і Петриком.
Головна думка: «Невже він не знає, що так підло чинити?».
Мета: мати мужність визнати свою помилку.
Рід літератури: епос.
Жанр: оповідання.
Доведення, що прочитали оповідання
У творі невеликого обсягу (половина сторінки) йдеться про одну подію (хтось вимазав стіну чорнилом) в класі з життя декількох персонажів (учителька і учні), яка триває недовго (перерва і частина уроку)
Будова твору
Зачин |
«Це сталося в другому класі…» |
Основна частина |
«Задзвенів дзвінок. До класу заходить учителька…» |
Кінцівка |
«Невже він не знає, що так підло чинити?» |
План
1. Слід чорнила на стіні.
2. До класу зайшла вчителька.
3. У Мишка палець у чорнилі.
4. Петро ховає руку під парту.
5. Так підло чинити.
Персонажі: учителька, Мишко, Петро.
Позитивний персонаж Мишко, він не виказує Петра, вважає, що той сам повинен визнати свою провину.
Негативний персонаж Петро, який ховає руку під партою, і ще не відомо, чи вистачить йому мужності признатися у вчиненому.
Я сказав би Мишкові й Петру, що краще гірка правда, ніж солодка брехня. Петро вчинив погано, він не зізнався у своїй провині. Мишкові треба навчитися постояти за правду, не брати на себе вину за чужий поганий вчинок.
ПАЛЕЦЬ У ЧОРНИЛІ
Це сталося в другому класі. На перерві хтось, пустуючи, мазнув чорнилом стінку біля дверей. На стінці лишився слід від пальця.
Задзвенів дзвінок. До класу заходить учителька. Вона побачила той слід на стіні й питає:
— Хто вимазав стіну чорнилом?
Усі мовчать.
На першій парті сидів Мишко. В нього палець був у чорнилі.
— Це ти? — питає вчителька.
— Ні, не я, — відповідає Мишко.
— Як тобі не соромно! — гнівається учителька. — Нашкодив, ще й не признаєшся.
Мишко стоїть, похиливши голову. Він жде, коли Петро, що сидить за останньою партою, встане й скаже: «Це я мазнув стіну».
Але Петро мовчить, заховавши під парту руку.
Невже він не знає, що так підло чинити?