Тема: казкова розповідь про кота і хитрого Лиса, який намагався його обманути.

Головна думка: «тільки цього разу він розважливіше обирав су­путників».

Мета: заклик бути розважливим, щоб не дати себе одурити.

Рід літератури: епос.

Жанр: казка.

Ознаки казки

Персонажі: тварини розмовляють людською мовою.

Казкові імена: Коцький, Лис, Вовк.

Слова-повтори: «урешті-решт».

Добро перемагає зло (собака прогнала хитрого Лиса, а кіт з покупкою повертається додому).   

Будова твору

План

1. У кошачого подружжя нема чобіт.

2. Смугастий вирушив до міста.

3. Зустріч з улесливим лисом.

4. У хащі лис пригрозив.

5. Мандрівники дісталися міста.

6. Собака проганяє лиса.

7. Кіт повертався розважливим.

Головні персонажі: кіт і лис.

Другорядні персонажі: кітка, собака.

Лис – негативний персонаж, який обманом хотів заволодіти котячим майном. 

Лис – хитрий, улесливий, лукавий, брехливий, підступний, цікавий, рудий, молодий.

Кіт – довірливий, домашній, слухняний, чесний, дбайливий, пухнастий. 

Цитатна характеристика кота

Цитатна характеристика лиса

ЯК КІТ ЧОБОТИ КУПУВАВ

    У невеличкій хатинці край села мешкало котяче по­дружжя. Якось пухнастий господар схаменувся:

— Зима вже на порозі, а про чоботи ми й не подбали.

— То піди до міста, допоки не випав сніг, — запропону­вала дружина, — та купи взуття.

    Уранці, щойно сонячне проміння ковзнуло по землі, смугастий вирушив у дорогу. Уже здолав чималий шлях, коли на узліссі зустрів молодого лиса.

— Куди це Ви, пане Коцький, прямуєте? — поцікавив­ся рудий.

— У місто, — зізнався кіт. — Хочу собі та дружині чо­боти купити, бо вже й зима настала, а ходити босоніж ду­же холодно.

— А навіщо далеко йти? Тут неподалік є чудовий чобо­тар, на ім'я Вовк. Він такий умілий майстер, що будь-яке взуття пошиє.

— Дякую за пораду, пане Лисе, — вдоволено промур­котів пухнастий. — Завітаймо до нього!

   І рудий повів нерозважливого кота плутаними стежи­нами. Варто зауважити, що смугастик ніколи в лісі не бу­вав, тому й не знав, якими небезпечними бувають звірі. Щойно мандрівники опинилися в самій хащі, як лис при­грозив:

— Давай гроші, а не то — смерть!

— Згляньтеся, — заблагав кіт, — придбаю вам найкращі чоботи, лише відпустіть.

І так просив, що рудохвостий урешті-решт погодився:

— Тільки по взуття підемо разом. А то ще втечеш!

Коли мандрівники дісталися міста, лис попід огорожа­ми й будинками прокрадався, а кіт спокійно крокував ву­лицями. Біля крамниці пухнастий запропонував:

— Ходімо, виберете взуття.

— Та що нам удвох там робити? Краще надворі заче­каю, — відмовився рудий, поглядаючи на всі боки. — Тільки ж не барися!

    Кіт увійшов до крамниці, а лис вирішив сховатися. Озирнувшись, він побачив собачу будку.

— Оце так хатинка! — зрадів рудий. — Немов для мене збудована. А що там усередині?

     Та не встиг і на поріг ступити, як почув погрозливе гарчання. Тієї ж миті з будки вискочив пес і накинувся на непрошеного гостя. Невдаха ледве вирвався з гострих со­бачих зубів і, забувши про кота та чоботи, дременув так, що аж курява стояла.

    А пухнастий придбав у крамниці взуття та вирушив додому. Тільки цього разу він розважливіше обирав су­путників.