Тема: розповідь про діда та його говірку бабу, яка стала обачною в розмові.
Головна думка: «бути в розмові обачною та мудрою».
Мета: заклик уміти тримати язик за зубами.
Рід літератури: епос.
Жанр: казка.
Вид казки: побутова.
Ознаки казки
Казковий зачин: «Жили собі…»
Слова-повтори: «рано-пораненьку».
Добро перемогло зло (баба стала обачною і мудрою в розмові).
Будова твору
Зачин |
«Жили собі колись дід та баба…» |
Основна частина |
«Дід — вправний мисливець і рибалка…» |
Кінцівка |
«Не залишалося бабі нічого іншого…» |
План
1. Була баба надто говірка.
2. Дід знаходить скарб.
3. Дід міняє здобич місцями.
4. Бабиному здивуванню нема меж.
5. Сусід не вірить розповіді.
6. Бути обачною в розмові.
Головні персонажі: дід і баба.
Другорядні персонажі: сусід.
Баба – негативний персонаж.
Цитатна характеристика діда
Мисливець і рибалка |
«Дід — вправний мисливець і рибалка» |
Має балакучу дружину |
«Була баба надто говірка: тільки щось трапиться вдома, все село знає» |
Знаходить скарб |
«Якось, ідучи на риболовлю, він знайшов у лісі скарб і роздумував, як би непомітно принести його додому» |
Схитрував |
«Тож вирішив дід схитрувати» «Не йди, бабусенько, хіба не чуєш, там жінка б'є чоловіка!» |
Цитатна характеристика баби
Говірка, балакуча |
«Була баба надто говірка: тільки щось трапиться вдома, все село знає» |
Здивована |
«Та невже знайшов скарб?! — вигукнула дружина» «Бабиному здивуванню не було меж, коли вони знайшли в ятері глухаря!» |
Нетерпляча |
«Їй страшенно кортіло вислизнути з хати й розплескати всьому селу про новину» |
Перелякана |
«Баба перелякалася і не зайшла в дім» |
Сперечається |
«Саме так і було, — засперечалася баба» |
Стане обачною в розмовах |
«Не залишалося бабі нічого іншого, як чимдуж бігти до своєї хати й більше не базікати по селу про свого чоловіка, а бути в розмові обачною та мудрою» |
Казка близька за темою і головною думкою до української народної казки «Язиката Хвеська».
ЯЗИКАТА БАБА
Жили собі колись дід та баба. Була баба надто говірка: тільки щось трапиться вдома, все село знає.
Дід — вправний мисливець і рибалка. Якось, ідучи на риболовлю, він знайшов у лісі скарб і роздумував, як би непомітно принести його додому. Бо як дізнається його балакуча дружина, негайно роздзвонить іншим.
Тож вирішив дід схитрувати. Пішов по здобич і поміняв її місцями: в ятір1 посадив глухаря, а в клітку — щуку. Повернувся додому та й каже бабі:
знайшов у лісі рідкісний скарб, завтра підемо й принесемо додому чимало грошей.
— Та невже знайшов скарб?! — вигукнула дружина. Їй страшенно кортіло вислизнути з хати й розплескати всьому селу про новину. Але дід не пустив її, а велів лягати спати.
Рано-пораненьку пішли вони вдвох по скарб. Біля озера дід сказав:
— Зачекай-но, у мене тут ятір.
Бабиному здивуванню не було меж, коли вони знайшли в ятері глухаря! Пішли далі в ліс — натрапили на клітку. У клітці — велика щука. Тоді дід привів бабу до скарбу. Гроші склали в дві торби й поспішили додому. Коли повернулися, бабі нестерпно кортіло розповісти комусь про знахідку. Та дід не пустив.
Перегодом вона все ж вислизнула з двору. Не встигла добігти до сусідів, як собаки зчинили страшенний ґвалт, і дід гукнув бабі:
— Не йди, бабусенько, хіба не чуєш, там жінка б'є чоловіка!
Баба перелякалася і не зайшла в дім. Так першого дня ніхто в селі не дізнався про скарб.
Полягали спати. А на світанку баба прокинулася, і вже ніяка сила не могла втримати її вдома — побігла до сусідів і почала розповідати:
— Ми знайшли скарб — дві торби грошей принесли!
— Ти ба, де це так поталанило? — запитав сусід.
— У лісі, — хвилюючись, пояснила стара. — Разом із дідом ходили. Спершу перевірили пастки: із ятера вийняли глухаря, а із клітки — щуку. Взяли їх і пішли далі...
— Вигадуєш! — перебив її господар. — 3 ятером не полюють на глухаря, а кліткою не ловлять щук.
— Саме так і було, — засперечалася баба. — Потім склали гроші у дві торби. Повернулися до села, коли тебе саме била жінка...
— Неправда! — вигукнув сусід. — Де і коли мене жінка била? Усе ти вигадала, немає й краплі правди у твоєму базіканні. Ану йди геть!
Не залишалося бабі нічого іншого, як чимдуж бігти до своєї хати й більше не базікати по селу про свого чоловіка, а бути в розмові обачною та мудрою.
1. Ятір — риболовне знаряддя у вигляді сітки.