Тема: розповідь про діда та його говірку бабу, яка стала обачною в розмові.

Головна думка: «бути в розмові обачною та мудрою».

Мета: заклик уміти тримати язик за зубами.

Рід літератури: епос.

Жанр: казка.

Вид казки: побутова.

Ознаки казки

Казковий зачин: «Жили собі…»

Слова-повтори: «рано-пораненьку».

Добро перемогло зло (баба стала обачною і мудрою в розмові).

Будова твору

План

1. Була баба надто говірка.

2. Дід знаходить скарб.

3. Дід міняє здобич місцями.

4. Бабиному здивуванню нема меж.

5. Сусід не вірить розповіді.

6. Бути обачною в розмові.

Головні персонажі: дід і баба.

Другорядні персонажі: сусід.

Баба – негативний персонаж.

Цитатна характеристика діда

Цитатна характеристика баби

Казка близька за темою і головною думкою до української народної казки «Язиката Хвеська».

ЯЗИКАТА БАБА

   Жили собі колись дід та баба. Була баба надто говірка: тільки щось трапиться вдома, все село знає.

   Дід — вправний мисливець і рибалка. Якось, ідучи на риболовлю, він знайшов у лісі скарб і роздумував, як би непомітно принести його додому. Бо як дізнається його балакуча дружина, негайно роздзвонить іншим.

   Тож вирішив дід схитрувати. Пішов по здобич і помі­няв її місцями: в ятір¹ посадив глухаря, а в клітку — щу­ку. Повернувся додому та й каже бабі:

знайшов у лісі рідкісний скарб, завтра підемо й принесемо додому чимало грошей.

— Та невже знайшов скарб?! — вигукнула дружина. Їй страшенно кортіло вислизнути з хати й розплескати всьому селу про новину. Але дід не пустив її, а велів ляга­ти спати.

    Рано-пораненьку пішли вони вдвох по скарб. Біля озе­ра дід сказав:

— Зачекай-но, у мене тут ятір.

    Бабиному здивуванню не було меж, коли вони знайш­ли в ятері глухаря! Пішли далі в ліс — натрапили на кліт­ку. У клітці — велика щука. Тоді дід привів бабу до скар­бу. Гроші склали в дві торби й поспішили додому. Коли повернулися, бабі нестерпно кортіло розповісти комусь про знахідку. Та дід не пустив.

    Перегодом вона все ж вислизнула з двору. Не встигла добігти до сусідів, як собаки зчинили страшенний ґвалт, і дід гукнув бабі:

— Не йди, бабусенько, хіба не чуєш, там жінка б'є чо­ловіка!

    Баба перелякалася і не зайшла в дім. Так першого дня ніхто в селі не дізнався про скарб.

    Полягали спати. А на світанку баба прокинулася, і вже ніяка сила не могла втримати її вдома — побігла до сусі­дів і почала розповідати:

— Ми знайшли скарб — дві торби грошей принесли!

— Ти ба, де це так поталани­ло? — запитав сусід.

— У лісі, — хвилюючись, поясни­ла стара. — Разом із дідом ходили. Спершу перевірили пастки: із ятера вийняли глухаря, а із клітки — щу­ку. Взяли їх і пішли далі...

— Вигадуєш! — перебив її го­сподар. — 3 ятером не полюють на глухаря, а кліткою не ловлять щук.

— Саме так і було, — заспереча­лася баба. — Потім склали гроші у дві торби. Повернулися до села, коли тебе саме била жінка...

— Неправда! — вигукнув сусід. — Де і коли мене жін­ка била? Усе ти вигадала, немає й краплі правди у твоєму базіканні. Ану йди геть!

    Не залишалося бабі нічого іншого, як чимдуж бігти до своєї хати й більше не базікати по селу про свого чолові­ка, а бути в розмові обачною та мудрою.

_{1. Ятір — риболовне знаряддя у вигляді сітки.}