ВОВКИ
|
«Чого, брате, так збілів1? Що з тобою сталось?» — Ах, за мною через став аж сто вовків гналось!
«Бог з тобою… Сто вовків!.. Та б село почуло…» — Та й то вірно, їх не сто, А п'ятдесят було.
«Та й п'ятдесят диво в нас. Де б їх стільки взялось?» — Ну, Іванцю! Нехай так, але десять гналось. |
«Та і десять не було! Знать, один усього?» — А як один? Аби вовк! Страшно і одного…
«А може, то і не вовк?» — А що ж то ходило? Таке сиве та мале, а хвостик, як шило.
1. Збілів — поблід.
|
Тема: гумористичний діалог між братами про вовків, і що з того вийшло.
Головна думка: «А що ж то ходило?».
Мета: у страху великі очі.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш-гумореска.
Художні засоби
Порівняння: «хвостик, як шило».
Риторичний оклик: «Аби вовк!».
Риторичне запитання: «А що ж то ходило?».
Кількість строф: п’ять.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Рими: сталось – гналось, почуло – було, взялось – гналось, усього – одного, ходило – шило.
Гумористичний вірш про людський страх, якому зазвичай властиве перебільшення.
Отак і у вірші: спочатку було сто вовків, потім п’ятдесят, десять, насамкінець тільки один, і то не вовк, а звичайнісінька маленька сіра мишка.
Аналіз вірша «Чуприна» Степана Руданського
Чому я раджу кожному прочитати співомовки С. Руданського