ВЕСЕЛИЙ СНІГ

Падав сніг, падав сніг

Для усіх, усіх, усіх —

І дорослих, і малих,

І веселих, і сумних.

 

Всім, хто гордо носа ніс,

Він тихцем сідав на ніс.

А роззяві, як на сміх,

Залетів до рота сніг.

 

Вереді за комір вліз

І довів його до сліз.

А веселі грали в сніжки —

Сніг сідав їм на усмішки

І сміявся з усіма: —

Ой зима, зима, зима!

 

Тема: поетична розповідь про сніг, який був пустотливим і веселим.

Головна думка: «І сміявся з усіма: — Ой зима, зима, зима!».

Мета: заклик весело дивитися на світ.

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш.

 

Художні засоби

Епітети: «тихцем сідав».

Уособлення: «сніг … сідав, … вліз, … сміявся».

Метафора: «гордо носа ніс», «довів … до сліз», «сідав на усмішки».

Порівняння: «роззяві , як на сміх, Залетів».

Повтори: «падав сніг», «усіх, усіх, усіх».

Повтори (епіфора): «… ніс».

Антитеза (протиставлення): «І дорослих, і малих», «І веселих, і сумних».

Риторичний оклик: «Ой зима, зима, зима!»

Алітерація [с] і [с']: «Падав сніг, падав сніг для усіх, усіх, усіх — і дорослих, і малих, і веселих, і сумних».

 

Кількість строф: три.

Вид строфи: чотиривірш (катрен).

Віршовий розмір: двостопний анапест.

па

дав

сніг

па

дав

сніг

 

для

у

сіх

для

у

сіх

 

і

до

ро

слих

і

ма

лих

і

ве

се

лих

і

сум

них

/UU_/UU_/

/UU_/UU_/

/UU_/UU_/U

/UU_/UU_/U

 

Римування: суміжне (ААББ)

Рими: сніг – усіх, малих – сумних, сміх – сніг, вліз – сліз, сніжки – усмішки, усіма – зима.

 

Вірш про пустотливий і веселий сніг.

Сніг любить веселих дітей, разом з ними сміється і радіє зимі. А з гордими, роззявами і вередами завзято пустує: сідає на ніс, залітає до рота, влазить за комір. Напевно, щоб вони зрозуміли, що з ними не так. І тоді гордий опустить носа, роззява закриватиме рот, а вереда перестане вередувати. Усі вони радісно подивляться на світ, як веселий сніг.