БІЛА ПАНІ
|
В білосніжному жупані1, У м'якеньких чобітках Йде по світу біла пані — Срібний посох2 у руках.
Йде полями і лісами, Через гори і яри, А за білими слідами Йдуть завії і вітри. |
Що не ступить — застеляє Срібним снігом кожен слід. Біла пані ледь ступає — Каблучки збивають лід.
Ми зустріли її нині, Коли йшла собі сама У мережаній хустині. Біла пані — то Зима. |
1. Жупан — верхній одяг.
2. Посох — палиця.
Тема: поетична розповідь про зиму.
Головна думка: «Біла пані — то Зима».
Мета: кожна пора року по-своєму гарна.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Художні засоби
Епітети: «білосніжному жупані», «біла пані», «срібний посох», «білими слідами», «срібним снігом», «мережаній хустині».
Уособлення: «йдуть завії і вітри», «каблучки збивають лід».
Метафора: «йде по світу… пані», «застеляє … снігом», «біла пані — то Зима».
Перелічення: «йде полями і лісами, через гори і яри».
Інверсія: «Йде по світу біла пані».
Пестливі слова: «м'якеньких», «чобітках», «каблучках».
Кількість строф: чотири.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: чотиристопний хорей.
|
що |
не |
сту |
пить |
за |
сте |
ля |
є |
|
срі |
бним |
сні |
гом |
ко |
жен |
слід |
|
|
бі |
ла |
па |
ні |
ледь |
сту |
па |
є |
|
ка |
блу |
чки |
зби |
ва |
ють |
лід |
|
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_
Римування: перехресне (АБАБ)
Рими: жупані – пані, чобітках – руках, лісами – слідами, яри – вітри, застеляє – ступає, слід – лід, нині – хустині, сама – Зима.
Вірш про зимову пору.
У вірші поетеса уособлює цю пору року, наділяючи її рисами істоти. І зима уже біла пані «в білосніжному жупані, у м'якеньких чобітках», яка «йде по світу… — срібний посох у руках». Про це йдеться у першій строфі.
Якщо досі читач тільки здогадується, хто така ця таємнича біла пані, то у другій строфі його здогад підсилюється, бо за її «білими слідами йдуть завії і вітри».
У третій строфі у читача вже не може бути сумніву про кого йде мова, бо вона «застеляє срібним снігом кожен слід», а її «каблучки збивають лід».
Тому в четвертій строфі при зустрічі одразу впізнаєш зиму в білій пані «у мережаній хустині».
Про пори року, як живих істот, є багато віршів. Авторка Мар’яна Савка побачила зимову пору саме такою білою пані.