ЙДЕ ЗИМА
Йде зима, красуня мила.
В неї сукня сніжно-біла,
черевички з кришталю —
дуже зимоньку люблю!
Йде в засніженім уборі,
очі сяють, наче зорі.
Щоб своє побачить личко,
дзеркало зробила з річки.
Білі коси розпустила,
землю лагідно укрила —
хай спочине до весни
і чарівні бачить сни.
Тема: поетичний опис зими-красуні.
Головна думка: «Йде зима, красуня мила».
Мета: замилування зимовою порою.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Художні засоби
Епітети: «красуня мила», «сукня сніжно-біла», «білі коси», «чарівні сни».
Уособлення: «зима… йде, красуня… в неї сукня…, черевички…, коси розпустила, землю … укрила», «земля … спочине,.. бачить сни».
Метафора: «дзеркало зробила з річки».
Порівняння: «очі сяють, наче зорі».
Риторичний оклик: «… дуже зимоньку люблю!».
Інверсія: «Йде зима, красуня мила».
Пестливі слова: «черевички», «зимоньку», «личко».
Кількість строф: три.
Вид строфи: чотиривірш.
Віршовий розмір: чотиристопний хорей.
|
йде |
в за |
сні |
же |
нім |
у |
бо |
рі |
|
о |
чі |
ся |
ють |
на |
че |
зо |
рі |
|
щоб |
по |
ба |
чить |
сво |
є |
ли |
чко |
|
дзер |
ка |
ло |
зро |
би |
ла |
з рі |
чки |
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/
Римування: суміжне (ААББ)
Рими: мила – біла, кришталю – люблю, уборі – зорі, личко – річки, розпустила – укрила, весни – сни.
Радісний вірш про прихід зими.
Зазвичай автори люблять уособлювати різні пори року.
У вірші поетеса уявляє зимову пору вродливою дівчиною в білій сукні, зима не може не подобатися – про це йдеться у першій строфі.
У другій строфі порівнює її сяючі очі зі зорями, вона така мила, що крига стає дзеркальцем для неї.
У третій строфі вона лагідно укриває землю своїми білими косами, під сніговим покривалом земля буде спати до весни.
Без снігу і криги не буває зими у наших краях.