ЧОГО СПОЛОШИЛИСЬ СИНИЧКИ?
Ті-ті-ті — сполошились синички. —
Густо снігом весь ліс замело.
І незатишно так, і незвично,
хоч до білки просись у дупло.
Як поживу з-під снігу дістати?
До тепла пересидіти де?
Може, десь біля теплої хати
хоч зернинка на сніг упаде…
Тема: зимовий монолог синичок.
Головна думка: «Може, десь біля теплої хати хоч зернинка на сніг упаде».
Мета: заклик не бути байдужими до тварин, підгодовувати птахів узимку.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Художні засоби
Епітети: «теплої хати».
Уособлення: «зернинка … упаде».
Риторичні запитання: «Як поживу з-під снігу дістати?», «До тепла пересидіти де?».
Звуконаслідування: «Ті-ті-ті».
Інверсія: «… сполошились синички».
Пестливі слова: «синички», «зернинка».
Перелічення: «І незатишно так, і незвично».
Кількість строф: дві.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: тристопний анапест.
|
як |
по |
жи |
ву |
з-під |
сні |
гу |
ді |
ста |
ти |
|
до |
те |
пла |
пе |
ре |
си |
ді |
ти |
де |
|
|
мо |
же |
десь |
бі |
ля |
те |
пло |
Ї |
ха |
ти |
|
хоч |
зер |
нин |
ка |
на |
сніг |
у |
па |
де |
|
/UU_/UU_/UU_/U
/UU_/UU_/UU_/
/UU_/UU_/UU_/U
/UU_/UU_/UU_/
Римування: перехресне (АБАБ)
Рими: синички – незвично, замело – дупло, дістати – хати, де – упаде.
Короткий вірш про життя синичок узимку.
У першій строфі сполошено перешіптуються синички, бо все довкола замело густим снігом.
У другій строфі пташки звертаються до читача за поживою і теплом. У холодну пору пернаті летять ближче до теплих людських осель, сподіваючись на допомогу. І добрі люди підгодують синичок взимку підвішеним на гілці шматком сала, зерном і хлібними крихтами у годівниці.