Тема: казкова розповідь про місяці, як вони радилися, хто Новий рік зустрічатиме.
Головна думка: «ось так і вийшло, що два зимові місяці рік починають, а їхній старший брат завершує».
Мета: дати казкове пояснення, як початок року змістився з весни на січень.
Рід літератури: епос.
Жанр: літературна казка.
Ознаки казки
Персонажі: місяці, наділені людськими рисами, уміють розмовляти.
Казкові імена: Грудень, Січень, Лютий, Березень, Квітень, Травень, Липень, Серпень, Вересень, Жовтень, Листопад, Грудень.
Слова-повтори: «ми що, ми», «роботи та й роботи»,
Добро перемагало зло (місяці домовилися, що січень рік новий розпочинатиме).
Будова твору
Зачин |
«Хоч місяці й рідні брати, але вдачу мають різну…» |
Основна частина |
«Одного разу зимові місяці й кажуть…» |
Кінцівка |
«Ось так і вийшло, що два зимові місяці рік починають, а їхній старший брат завершує…» |
План
1. У братів-місяців різна вдача.
2. Невдоволення зимових місяців.
3. Навесні багато роботи.
4. Літо – пора жнив.
5. Осінні місяці хочуть тиші.
6. Грудень кудись подівся.
7. Січень рік новий починає.
Персонажі: рідні брати – дванадцять місяців.
Цитатна характеристика місяців:
Весняні місяці |
Літні місяці |
Осінні місяці |
Зимові місяці |
«веселі та працьовиті» |
«запальні та гарячі» |
«тихі й сумовиті» |
«лежебоки, похмурі та сердиті» |
«Сніги розтопити, берези розбудити, розкрити тисячі квіток» |
«Бо й нам ніколи. Ми вишні-черешні червонимо, жито-пшеницю жнемо, хлібом весь рік годуємо» |
«У нас теж чимало справ… Та й не любимо ми пишних і гучних свят, а бажаємо тиші» |
«Скільки в них того діла: льоду настелити, снігу потрусити, та й по справі» «Зате до свята вони чинять цікаві речі! Замість пташок у них щебечуть щедрівки, а на ялинках з'являються цукерки» |
НОВИЙ РІК
Хоч місяці й рідні брати, але вдачу мають різну. Весняні — веселі та працьовиті, літні — запальні та гарячі, осінні — тихі й сумовиті. А зимові — лежебоки. Скільки в них того діла: льоду настелити, снігу потрусити, та й по справі. Вони ж похмурі та сердиті. Чи не тому, що нудно без роботи?
Одного разу зимові місяці й кажуть:
— Чого новий рік починається весною та й весною? (Бо тоді ще роки справді лічили з весни).
— За що весняним місяцям стільки честі? — мовлять Грудень, Січень і Лютий. — Ми так не хочемо. Хай іншим теж випадає Новорічне свято!
— Та ми що, ми не проти, — відповіли на це Березень, Квітень і Травень. — У нас і без того роботи та й роботи. Сніги розтопити, берези розбудити, розкрити тисячі квіток. Хай інші рік починають.
— Тільки не ми! — обізвалися Червень, Липень і Серпень. — Бо й нам ніколи. Ми вишні-черешні червонимо, жито-пшеницю жнемо, хлібом весь рік годуємо.
— У нас теж чимало справ, — мовили Вересень, Жовтень і Листопад. — Та й не любимо ми пишних і гучних свят, а бажаємо тиші.
— Лишаєтесь ви, зимові брати, — сказали весняні місяці. — Ви й справляйте Новий рік. Ану, де Грудень?
Озирнулися — нема Грудня, не знати куди подався.
— Як нема старшого брата, за цю справу візьмуся я, — зголосився* Січень.
Ось так і вийшло, що два зимові місяці рік починають, а їхній старший брат завершує. Зате до свята вони чинять цікаві речі! Замість пташок у них щебечуть щедрівки, а на ялинках з'являються цукерки.
*Зголоситися — заявити про своє бажання, згоду щось робити.