Тема: розповідь про імена людей.

Основна думка: «скільки, виявляється, у нього цікавих, просто дивовижних імен».

Мета: заклик бути допитливими.

Рід літератури: епос.

Жанр: оповідання.

 

Доведення, що прочитали оповідання

Твір невеликого обсягу (одна сторінка) про подію (зустріч у парку) з життя декількох персонажів (хлопчик і дідусь), що тривала короткий проміжок часу (до години).

 

Будова твору

Зачин

«Якось сидів я в парку на лаві….»

Основна частина

«Підійшов хлопчик до нашої лави, став за два кроки…»

Кінцівка

«Дідусь простяг хлопчикові м'ячика…»

План

1. Дідусь підняв м’ячик.

2. Розмова дідуся з хлопчиком.

3. Багато дивовижних імен.

 

Головний персонаж: дідусь.

Другорядний дійовий персонаж: хлопчик.

Розповідь ведеться від імені автора.

 

Опис дідуся

«Поряд зі мною чи­тав газету старенький дідусь у солом'яному брилі і барвистій вишиванці».

 

Цікаве оповідання про дивовижні імена, які визначаються місцем народження людини.

Так Петрик Козаченко дізнався від дідуся у парку, що, крім прізвища та імені, він також має інші імена – киянин, українець, європеєць, землянин.    

 

ДИВОВИЖНІ ІМЕНА

     Якось сидів я в парку на лаві. Поряд зі мною чи­тав газету старенький дідусь у солом'яному брилі і барвистій вишиванці. А неподалік грався м'ячиком маленький хлопчик. Підкинув хлопчик м'ячика. Ударився той об стовбур дерева й відкотився прямцем дідусеві до ніг. Підняв дідусь м'ячика і чекає, що далі буде.

    Підійшов хлопчик до нашої лави, став за два кроки і теж чекає, щоб йому м'ячика віддали.

— Ти хто? — запитав дідусь.

— Петрик, — баском відказав хлопчик.

— І прізвище своє знаєш?

— Знаю. Козаченко.

— А ще ти хто?

    Хлопчик мовчав.

— У якому місті ти мешкаєш?

— У Києві.

— Отже, ти не тільки Петрик Козаченко, усміхнувся дідусь, — а й киянин. Крім того, ти — українець, бо народився в Україні й належиш до українського роду. А ще ти — європеєць. Адже на­ша країна розташована не в Африці, не в Америці, не в Австралії, а в Європі. І нарешті, ти землянин, бо живеш на планеті Земля. Он хто ти, Петрику Козаченку!

     Дідусь простяг хлопчикові м'ячика. Той ухопив йо­го обіруч і вистрибцем побіг розказувати мамі, що сиділа на сусідній лаві, скільки, виявляється, у нього цікавих, просто дивовижних імен.

 

Розповідь про дітей за їхньою адресою на листівці

Що знаєш про походження і значення імені