КІТ-ВОРКІТ
Вітер віє з-під воріт,
у воротях — сірий кіт.
Ясне сонце виплива,
коту спинку вигріва.
Вітер сірому котові
чеше вусики шовкові.
Кіт воркоче, кіт муркоче,
ніби щось сказати хоче.
Тема: поетична розповідь про сірого кота, чийогось домашнього улюбленця.
Головна думка: «у воротях — сірий кіт».
Мета: кіт – домашній улюбленець багатьох.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Художні засоби
Епітети: «кіт-воркіт», «сірому котові», «вусики шовкові».
Сталі епітети: «ясне сонце».
Уособлення: «сонце… виплива, вигріва», «вітер чеше».
Порівняння: «ніби щось сказати хоче».
Повтори: «Кіт воркоче, кіт муркоче».
Зменшуваний суфікс: «вусики».
Кількість строф: дві.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: чотиристопний хорей.
|
ві |
тер |
сі |
ро |
му |
ко |
то |
Ві |
|
че |
ше |
ву |
си |
ки |
шов |
ко |
Ві |
|
кіт |
вор |
ко |
че |
кіт |
мур |
ко |
Че |
|
ні |
би |
щось |
ска |
за |
ти |
хо |
Че |
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/
Римування: суміжне (ААББ)
Рими: воріт – кіт, виплива – вигріва, котові – шовкові, муркоче – хоче.
Короткий віршик про всім відомого домашнього улюбленця – котика.
На подвір’ї біля людської оселі йому не страшний вітер, приємно грітися під сонечком.
Коли навіть вітер йому чеше вусики, він, напевно, хоче всім розказати про своє чудове життя біля турботливих людей.
Текст-опис котика-тварини за малюнком