Тема: казкова розповідь про пихатий Апельсин і Людину.
Головна думка: «Людина, яка з'їла його потім, сказала, що цей Апельсин був страшенно кислий».
Мета: засудження пихатості.
Рід літератури: епос.
Жанр: казка.
Ознаки казки
Персонаж: неістота Апельсин, яка наділена рисами істоти.
Казкові імена: Апельсин, Людина, Сонце.
Добро перемогло зло (пихатий Апельсин виявися кислим).
Будова твору
|
Зачин |
«На лужку біля моря хтось кинув зернятко Апельсина…» |
|
Основна частина |
«І ось що з цього вийшло…» |
|
Кінцівка |
«Людина, яка з'їла його потім, сказала, що цей Апельсин був…» |
План
1. Із зернятка виріс Апельсин.
2. Травичка і кущики вклоняються.
3. Апельсин страшенно запишався.
4. Людина зірвала плід.
5. Апельсин страшенно кислий.
Головний персонаж: Апельсин.
Другорядні персонажі: Людина, травичка, кущики.
Розповідь ведеться від імені автора.
Цитатна характеристика Апельсина
|
Виріс на березі моря |
«На лужку біля моря хтось кинув зернятко Апельсина» |
|
Дерево дало плід |
«А потім на деревці з'явився Апельсин» |
|
Гарний, жовтий, круглий |
«А Апельсин був гарний, жовтий, круглий» |
|
Несправедливий, заздрісний |
«Я зовсім, як Сонце, — подумав Апельсин. — З усього видно — ми брати. Недарма Сонце так яскраво світить мені!» |
|
Пихатий |
«Апельсин страшенно запишався» |
|
Неввічливий, непривітний, нещирий |
«Він навіть уже не вітався з травичкою та кущиками» |
|
Хвалькуватий |
«Тільки від ранку до вечора нахвалявся, що він навіть кращий за Сонце» |
|
Зазнайство, схильність до перебільшення |
«Мені ні́чого ховати вночі свою красу, як Сонцю» |
|
Серед рівних не має чим виділитися |
«Там уже лежало чимало інших Апельсинів» |
|
Поганий характер |
«Людина, яка з'їла його потім, сказала, що цей Апельсин був страшенно кислий» |
АПЕЛЬСИН І СОНЦЕ
На лужку біля моря хтось кинув зернятко Апельсина. Зернятку сподобалося на новому місці. Там було тепло, вогко. Із зернятка почало рости маленьке деревце. А потім на деревці з'явився Апельсин.
І ось що з цього вийшло.
Навколо зеленіла маленька ввічлива травичка, яка вклонялася навіть слабенькому вітерцеві, та якісь незграбні кущики. А Апельсин був гарний, жовтий, круглий.
«Я зовсім, як Сонце, — подумав Апельсин. — З усього видно — ми брати. Недарма Сонце так яскраво світить мені!»
Апельсин страшенно запишався. Він навіть уже не вітався з травичкою та кущиками. Тільки від ранку до вечора нахвалявся, що він навіть кращий за Сонце.
— Мені ні́чого ховати вночі свою красу, як Сонцю.
Якось восени на лужку з'явилась Людина.
— Дивись-но, Апельсин виріс! — здивувалась вона і зірвала Апельсин.
Людина віднесла його додому й кинула в ящик. Там уже лежало чимало інших Апельсинів.
Тепер ніхто не міг знайти нашого знайомого. Навколо було стільки плодів!
...Людина, яка з'їла його потім, сказала, що цей Апельсин був страшенно кислий.