Тема: розповідь про гостини онучок у бабусі.
Головна думка: «Такий смачний, що про сіль і не подумали».
Мета: заклик бути вдячними своїм рідним.
Рід літератури: епос.
Жанр: оповідання.
Доведення, що прочитали оповідання.
Твір невеликого обсягу (одна сторінка) про одну подію (гостини в бабуся) з життя декількох персонажів (бабуся і дві онуки), що тривала короткий час (один день).
Будова твору
|
Зачин |
«У бабусі дві онучки...» |
|
Основна частина |
«Рада бабуся онучкам. Пригощає їх черешнями, свіжим медом і варениками…» |
|
Кінцівка |
«Добре, бабусю, — і знову перезирнулись…» |
План
1. Дві онучки приїхали до бабусі.
2. Рада бабуся онучкам.
3. Борщ дуже солоний.
4. Дівчатка просять добавки.
5. Значить, солила.
6. Дівчатка непомітно всміхнулися.
Персонажі: бабуся, дві онуки.
Розповідь ведеться від імені автора.
Цитатна характеристика онучок
|
Дві сестрички |
«У бабусі дві онучки» |
|
Живуть у місті |
«Живуть вони у великому місті» |
|
Відвідують бабусю |
«… на літні канікули приїхали до неї в гості» |
|
Не хочуть засмучувати стареньку |
«Ой, який же солоний! Перезирнулися між собою, усміхнулися непомітно. Ложка за ложкою — виїли та й ще попросили. Та все дякують бабусі» |
|
Люблять свою бабусю |
«Ми й не помітили, — каже Ніна. — Такий смачний, що про сіль і не подумали» |
Цитатна характеристик бабусі
|
Має двох онучок |
«У бабусі дві онучки» |
|
Живе сама |
«Живуть вони у великому місті, а на літні канікули приїхали до неї в гості» |
|
Рада гостям |
«Рада бабуся онучкам» |
|
Гостинна, щедра, гарна господиня |
«Пригощає їх черешнями, свіжим медом і варениками» |
|
Старенька |
«Та ось біда... Забувати стала» |
|
Схвильована, турботлива |
«А чи солила ж я борщ? — питається бабуся» |
|
Спокійна, задоволена |
«Значить, солила, — полегшено зітхнула бабуся» |
БАБУСИН БОРЩ
У бабусі дві онучки. Живуть вони у великому місті, а на літні канікули приїхали до неї в гості.
Рада бабуся онучкам. Пригощає їх черешнями, свіжим медом і варениками. Та дівчаткам найбільше хочеться борщу: мама розповідала, що бабуся варить смачний-пресмачний борщ.
Зварила бабуся борщ — зі свіжими помідорами, капустою і сметаною. Та ось біда... Забувати стала. Поки варила — двічі посолила. Поставила на стіл дві миски борщу та й припрошує онучок:
— А чи солила — й не пам'ятаю... Стара вже... Ось сіль у сільниці — додавайте собі до смаку.
З'їли дівчатка по ложці борщу. Ой, який же солоний! Перезирнулися між собою, усміхнулися непомітно. Ложка за ложкою — виїли та й ще попросили. Та все дякують бабусі. А вона радіє.
— А чи солила ж я борщ? — питається бабуся.
— Ми й не помітили, — каже Ніна. — Такий смачний, що про сіль і не подумали.
— Значить, солила, — полегшено зітхнула бабуся. — А завтра це діло вам доручу: боюся, що забуду посолити.
Добре, бабусю, — і знову перезирнулись. І непомітно всміхнулись.