МИ ПІДЕМО ДО ЛІСУ

Ми підемо до лісу,

де світяться пеньки,

де ходять хитрі лиси

і шастають вовки,

де казку жолудятам

розказують дуби,

де розбрелись курчатами,

між травами гриби,

де велетні-ялини

повалені лежать

і ласує малиною

веселе ведмежа,

де білочка на гілочці

була і не була —

пів хвостика видніється

з дубового дупла.

Тема: поетична розповідь про ліс.

Головна думка: «ми підемо до лісу».

Мета: оспівування краси лісу.

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш.

Художні засоби

Епітети: «хитрі лиси», «велетні-ялини», «веселе ведмежа».

Уособлення: «розказують дуби», «розбрелись гриби».

Метафора: «світяться пеньки».

Порівняння: «розбрелись курчатами».

Анафора: «Де…».

Повтори: «була і не була».

Пестливі слова: «жолудятам», «білочка», «гілочці», «хвостика».

Інверсія: «де ходять хитрі лиси і шастають вовки».

Точні рими: пеньки – вовки, дуби – гриби, була – дупла.

Дитячий віршик про ліс.

Яка вечірня краса! Звечора світлячки засвічують пеньки яскравими спалахами.

Як казково! У лісі живуть персонажі дитячих казок: хитрі лиси, страшні вовки, ласі ведмеді. І, напевно, не знайдеш лісу без рудої трудівниці — білочки.