Тема: казкова розповідь про Квітку і Метелика.
Основна думка: «Метелик ще довго сидів поруч зі своєю зламаною і мовчазною подругою».
Мета: засудження підступності, невміння дорожити дружбою, заклик правильно обирати друзів.
Рід літератури: епос.
Жанр: казка.
Ознаки казки
Персонажі: тварини, наділені людськими рисами, вміють розмовляти.
Казкові імена: Квітка, Метелик.
Добро перемогло зло (підступну Квітка чекало покарання).
Будова твору
Експозиція: посеред клумби розцвіла Квітка.
Зав’язка: прилетів Метелик і став другом Квітки.
Розвиток подій: хлопчик хоче зірвати Квітку, натомість вона пропонує спіймати метелика, Квітка кличе Метелика у пастку.
Кульмінація: Метелик опиняється в сачку.
Розв'язка: Метелик виривається з пастки, зверху він бачить поламану Квітку, не знаючи усієї правди, вважає себе винуватим у загибелі Квітки.
План
1. Квітка розпустила пелюстки.
2. Метелик селиться поблизу.
3. Новини для друга.
4. Підступність Квітки.
5. Порятунок Метелика.
Головний персонаж: Квітка.
Другорядні персонажі: Метелик, хлопчик.
Розповідь ведеться від імені автора.
Цитатна характеристика Квітки
|
Нудьгує |
«Нудно було Квітці стояти цілими днями на одній ніжці посеред клумби» |
|
Самотня |
«Вона виросла і розпустила свої пелюстки набагато раніше інших квітів, і тому спілкуватися їй було абсолютно ні з ким.» |
|
Сумна, невесела, скаржиться на своє життя |
«Поки Метелик, склавши крила, відпочивав, Квітка поскаржилася йому на свою самотність і розповіла про те, як нудно і невесело їй живеться» |
|
Радіє спілкуванню, перестала почуватися самотньою |
«широко розкривши пелюстки, радісно зустрічала свого красивого гостя» |
|
Перестрашена |
«Квітка стиснулася, затремтіла від страху» |
|
Підступна, не дорожить дружбою, рятує своє життя ціною життя Метелика |
«…і попросила не зривати її, а замість себе запропонувала йому зловити свого красивого друга» |
|
Хитра, нещира |
«Метелику, лети швидше до мене, я на тебе давно чекаю. Мені необхідно тобі дещо сказати» |
|
Покарана за свій поганий вчинок |
«Злетівши високо, він озирнувся і побачив, що від удару сачка Квітка зламалася. она без руху лежала серед трави» |
Цитатна характеристика Метелика
|
Гарний, красивий |
«Одного дня, на неї сів незнайомий, дуже красивий Метелик. Він, напевно, прилетів здалеку, тому що таких гарних крилець» |
|
Добрий, співчутливий |
«Зглянувся Метелик над самотньою Квіткою. Він вирішив не летіти далі, а оселитися поблизу» |
|
Приязний, прихильний |
«Йому хотілося частіше прилітати до Квітки і розповідати їй про ті місця, де він вже встиг побувати» |
|
Товариський |
«Тепер Метелик багато разів на день прилітав до Квітки з новинами» |
|
За порадою Квітки попав у пастку хлопчика |
«Як тільки Метелик підлетів до Квітки, то одразу ж опинився в сачку» |
|
Життєлюбний, наполегливий, не втрачає надії |
«Метелик кидався, бився крилами і нарешті йому вдалося вирватися на волю» |
|
Невинний, не знаючи правди відчуває провину, сердечний |
«Це я винний, це тебе через мене зламали, прости мене, Квіточко» |
Цитатна характеристика хлопчика
|
Зриває квіти |
«Та одного разу, коли Метелика не було поруч, до Квітки підійшов хлопчик і захотів її зірвати» |
|
Не оберігає природу |
«Раптом край сачка піднявся, і Метелик побачив руку, що тягнеться до нього. Чиїсь пальці намагалися його схопити». |
Міркування, чи справедливо Метелик уважав себе винним перед Квіткою
На мою думку, Метелик уважав себе винним несправедливо.
Квітка зламалася від удару сачка. Хлопчик був його власником, тому він винен. І зрештою винна сама Квітка, адже за її порадою хлопчик пішов за сачком.
Ось тому Метелик можна впевнено сказати, що він вважав себе винним несправедливо.
КРАСА ДУШІ
Нудно було Квітці стояти цілими днями на одній ніжці посеред клумби. Вона виросла і розпустила свої пелюстки набагато раніше інших квітів, і тому спілкуватися їй було абсолютно ні з ким.
Одного дня, на неї сів незнайомий, дуже красивий Метелик. Він, напевно, прилетів здалеку, тому що таких гарних крилець Квітка ще ніколи не бачила. Поки Метелик, склавши крила, відпочивав, Квітка поскаржилася йому на свою самотність і розповіла про те, як нудно і невесело їй живеться. Зглянувся Метелик над самотньою Квіткою. Він вирішив не летіти далі, а оселитися поблизу. Йому хотілося частіше прилітати до Квітки і розповідати їй про ті місця, де він вже встиг побувати.
Тепер Метелик багато разів на день прилітав до Квітки з новинами, а та, широко розкривши пелюстки, радісно зустрічала свого красивого гостя.
Та одного разу, коли Метелика не було поруч, до Квітки підійшов хлопчик і захотів її зірвати. Квітка стиснулася, затремтіла від страху і попросила не зривати її, а замість себе запропонувала йому зловити свого красивого друга. Хлопчик погодився і пішов додому за сачком. Коли малий повернувся, то заховався, виглядаючи Метелика. Незабаром той з’явився в небі. Метелик кудись поспішав і летів повз, але Квітка широко розкрила свої пелюстки і покликала:
— Метелику, лети швидше до мене, я на тебе давно чекаю. Мені необхідно тобі дещо сказати.
Як тільки Метелик підлетів до Квітки, то одразу ж опинився в сачку. Він хотів вирватися з полону, але у нього нічого не виходило. Раптом край сачка піднявся, і Метелик побачив руку, що тягнеться до нього. Чиїсь пальці намагалися його схопити. Метелик кидався, бився крилами і нарешті йому вдалося вирватися на волю. Злетівши високо, він озирнувся і побачив, що від удару сачка Квітка зламалася. Вона без руху лежала серед трави.
Хлопчик пішов, а Метелик ще довго сидів поруч зі своєю зламаною і мовчазною подругою, і гірко плачучи, говорив:
— Це я винний, це тебе через мене зламали, прости мене, Квіточко.