Тема: повчальна розповідь про Склянку та інший посуд.

Мораль: «Старий Чайник знав: для того щоб упевнитися в порожнечі Склянки, варто лише вилити з неї воду».

Мета: попередити, що зовнішність не завжди відповідає змістові (заклик піклуватися про внутрішній зміст, щоб він відповідав зовнішньому вигляду).

Рід літератури: епос.

Жанр: байка.

Будова твору

План

1. Красива Склянка на Столі.

2. Посуд пишається Склянкою.

3. Бурчання мідного Чайника.

4. Хтось випив воду.

5. Розчарування посуду.

6. Мідний чайник знав правду.

План

1. Красива Склянка з водою.  

2. Зауваження старого Чайника.

3. Обурені Ложки.

4. Хтось випив воду.

5. Порожнеча Склянки.

Казкові елементи.

Персонажі: неживі предмети, наділені людськими рисами, вміють розмовляти.

Казкові імена: Столі, Склянка, Тарілочки, Чайні ложки, Буфет, Чайник, Чашки.

Головний персонаж: Склянка.

Другорядні персонажі: Чайник, Тарілочки, Чашки, Чайні Ложки.

Розповідь ведеться від імені автора.

Негативний персонаж: Склянка – пихата, самовпевнена, недалекоглядна, порожня.

Позитивний персонаж: Чайник – мідний, старий, мудрий, передбачливий.

Байка засуджує беззмістовність та чванство, застерігає, що зовнішність не завжди відповідає змістові.

Байка закликає прислуха́тися до слушних порад, не видавати бажане за дійсне, вникати у суть справи.

Цитатна характеристика Склянки

Цитатна характеристика мідного Чайника

Цитатна характеристика решти посуду.

Байка дуже цікава, тому що в ній цікаво висвітлене питання, чи завжди зовнішність відповідає внутрішньому змістові. Зазвичай у текстах цього жанру  персонажами виступають тварини, рідше – люди. У цьому творі героями є столові прибори.     

    Якщо хтось не хоче вникати в суть питання, то він обмежується зовнішнім виглядом. Не бажає чути слушні поради. Такими були Тарілочки, Чайні Ложки. Їхнє розчарування у предметі вихваляння стало непримиренним.

  Кожному подобається похвала, але вона не повинна переростати у пихатість, як у Склянки з водою.  

   Тільки далекоглядний і справедливий Чайник дивився у суть питання. Він бачив, що своїм блиском Склянка повинна завдячувати не собі, а воді у ній.

   Байка вчить так працювати над внутрішнім змістом, щоб він відповідав зовнішній формі. Адже смачна не обгортка, а цукерка під нею.

СКЛЯНКА З ВОДОЮ

    На Столі стояла Склянка з водою. Від сонячних променів вона переливалася всіма кольорами веселки.

— Ах, яка вона красива! — дзвеніли Тарілочки.

— Яка багатогранність розуму! — захоплювались Чашки. А Склянка стояла і бундючилась¹. Їй було надзвичайно приємно чути про себе такі слова.

    До Склянки часто приїздила з візитом делегація Чайних ложок з Буфета. Вони брали у Склянки інтерв'ю. А потім усьому посуду роздзвонювали про її мудрість. І весь посуд пишався Склянкою. Лише старий мідний Чайник казав: «Невже не бачите, що Склянка зовсім порожня?».

    Та Ложки обурено дзвеніли: «Що ви на неї задарма пару пуска­єте, старий?».

    Чайник справді був старим, а старі люблять побурчати.

    Одного дня хтось вилив із Склянки всю воду.

— Та вона ж зовсім негарна! — розчаровано зітхнули Тарілочки.

— Вона ж порожня! — помітили Чашки.

— Отже, вона більше не зможе виголошувати своїх промов? — задзеленчали Чайні Ложки.

     Старий Чайник знав: для того щоб упевнитися в порожнечі Склянки, варто лише вилити з неї воду.

^{1. Бундючитися — поводитися чванливо.}