КАПІЖ1
Бурульки плакали, звисаючи зі стріхи,
і краплі їхніх сліз розтоплювали сніг.
Мабуть, їх скривдив хтось або спіткало лихо,
й ніхто напровесні утішити не міг...
— Невже вам ласки сонечка замало?
Чому ж ви плачете? — спитали ми.
Чи з радості, що вже весна настала.
Чи вам шкода минулої зими?
1. Капіж — капання.
Тема: поетичний монолог до бурульок навесні.
Головна думка: «Чи вам шкода минулої зими?».
Мета: заклик бути оптимістами, не жити минулим.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: пейзажна.
Художні засоби
Уособлення: «Бурульки плакали», «ласки сонечка».
Метафора: «краплі їхніх сліз».
Риторичні запитання: «Невже вам ласки сонечка замало?», «Чому ж ви плачете?», «Чи вам шкода минулої зими?».
Пестливі слова: «сонечка».
Кількість строф: дві.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб.
|
нев |
же |
вам |
ла |
ски |
со |
не |
чка |
за |
ма |
ло |
|
чо |
му ж |
ви |
пла |
че |
те |
спи |
та |
ли |
ми |
|
|
чи з |
ра |
до |
сті |
що |
вже |
зи |
ма |
ми |
ну |
ла |
|
чи |
вам |
шко |
да |
ми |
ну |
ло |
ї |
зи |
ми |
|
/U_/U_/U_/U_/U_/U
/U_/U_/U_/U_/U_/
/U_/U_/U_/U_/U_/U
/U_/U_/U_/U_/U_/
Римування: перехресне (АБАБ)
Рими: стріхи – лихо, сніг – міг, замало – настала, ми – зими.
Короткий поетичний діалог з бурульками, що плачуть навесні.
Ліричний герой бачить капіж бурульок, коли довкола навесні оживає природа. І бурульки в його уяві набувають рис живих істот: вони плачуть, їхні краплі – це сльози.
Картина природи не залишила ліричного героя байдужим, тому він хоче знати причину сліз бурульок. Вірш закінчується запитанням, на яке читач повинен дати відповідь.
Отак і люди – одні з радістю дивляться в майбутнє, коли інші боязко озираються назад.