ГЕЙ, НОВІ КОЛУМБИ Й МАГЕЛАНИ…

Гей, нові Колумби й Магеллани,

Напнемо вітрила наших мрій!

Кличуть нас у мандри океани,

Бухту1 спокою облизує прибій.

 

Хто сказав, що все уже відкрито?

Нащо ж ми народжені тоді?

Як нам помістити у корито

Наші сподівання молоді?

 

Кораблі! Шикуйтесь до походу!

Мрійництво! Жаго моя! Живи!

В океані рідного народу

Відкривай духовні острови!

Геть із мулу якори іржаві —

Нидіє2 на якорі душа!..

Б’ються груди об вітри тужаві3,

Каравела в мандри вируша.

 

Жоден вітер Сонця не остудить,

Півень землю всю не розгребе!

Україно! Доки жити буду,

Доти відкриватиму тебе.

 

Мріяти й шукати, доки жити,

Шкварити4 байдужість на вогні!..

А якщо відкрию вже відкрите, —

Друзі! Ви підкажете мені…

1. Бухта тут: невелика глибока затока.

2. Нидіти вести безцільне життя, животіти.

3. Тужавий щільний, тугий.

4. Шкварити тут: пристрасно, азартно, з особливою силою робити що-небудь.

 

Тема: поетичне звернення до людей-мрійників відправлятися у мандри для відкриття духовних берегів.

Головна думка: «Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе».

Мета: заклик не бути байдужими до пізнання рідної землі, жити на благо України.

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш.

Вид лірики: патріотична.

Дата написання: 15 жовтня 1962 р.

 

Художні засоби

Епітети: «духовні острови», «вітри тужаві», «сподівання молоді», «рідного народу».

Уособлення: «кличуть у мандри океани», «бухту облизує прибій», «б’ються груди», «вітер … не остудить», «каравела в мандри вируша».

Метафора: «нові Колумби й Магелани», «вітрила наших мрій», «помістити … сподівання», «нидіє душа», «в океані … народу відкривай … острови», «Україно… відкриватиму тебе», «шкварити байдужіть».

Повтори (тавтологія): «відкрию вже відкрите».

Інверсія: «Кличуть нас у мандри океани», «Бухту спокою облизує прибій».

Риторичні запитання: «Хто сказав, що все уже відкрито?», «Нащо ж ми народжені тоді?», «Як нам помістити у корито наші сподівання молоді?».

Риторичні оклики: «Шикуйтесь до походу!», «Живи!», «В океані рідного народу відкривай духовні острови!», «Геть із мулу якори іржаві — нидіє на якорі душа!..», «Жоден вітер Сонця не остудить, півень землю всю не розгребе!», «Мріяти й шукати, доки жити, шкварити байдужість на вогні!».

Риторичне звертання: «Кораблі!», «Мрійництво!», «Жаго моя!», «Україно!».

Звертання: «Гей, нові Колумби й Магеллани».

 

Образи: мул (буденність, посередність), якорі іржаві (пасивність і байдужість), вітрила (рух), Колумби і Магелани (прогресивні особистості).

 

Кількість строф: шість.

Вид строфи: чотиривірш (катрен).

Віршовий розмір: п’ятистопний хорей.

геть

із

му

лу

я

ко

ри

ір

жа

ві

ни

ді

є

на

я

ко

рі

ду

ша

 

б’ю

ться

гру

ди

об

ві

три

ту

жа

ві

ка

ра

ве

ла

в ман

дри

ви

ру

ша

 

/_U/_U/_U/_U/_U/

/_U/_U/_U/_U/_

/_U/_U/_U/_U/_U/

/_U/_U/_U/_U/_

 

Римування: перехресне (АБАБ)

Точні рими: Магелпни – океани, мрій – прибій, відкрито – корито, тоді – молоді, походу – народу, живи – острови, іржаві – тужаві, душа – вируша, розгребе – тебе, вогні – мені.

 

У першій строфі ліричний герой звертається до молодих співвітчизників жити цікавим змістовним життям, мати мрії і здійснювати їх.  Колумби і Магелани – це збірний образ таких молодих людей-відкривачів.

Друга строфа – це риторичні запитання про те, що ще не все відкрито, не треба ховати «у корито» свої сподівання.  

Третя строфа – риторичний заклик відкривати «в океані рідного народу …. духовні острови», тобто жити на благо рідного народу, позбавлятися буденності, яка гальмує сподівання.

У четвертій строфі ліричний герой засуджує безцільне животіння, бо можна жити активним життям.   

Палкі слова патріота своєї землі, наповнені надією на здійснення мрії про краще життя  – звучать у п’ятій строфі.

У шостій строфі ліричний герой засуджує байдужість, закликає не боятися помилятися, і впевнено йти до мети.