ОЙ, ТИ ВІТРЕ ЗИМОВИЙ
|
Ой, ти вітре зимовий, В димарі нам не гуди, Попід двері нам не вій, Попід хату не ходи! Не злякаєш ти дітей, Не накличеш їм біди — Ой, ти вітре зимовий, Попід хату не ходи! |
Стань, як хочеш, під вікном, Як загасне сірий день; Заспівай нам перед сном Ще неспіваних пісень: Про Зиму, що за селом Сипле зорями зі жмень — Заспівай нам під вікном Ще неспіваних пісень! |
І в дитячім мрійнім сні Ми побачимо дива: Замки сніжні, срібляні, Де Цариця Зимова, Квітів келехи скляні, Кришталеві дерева — І в дитячім мрійнім сні Стане казка, мов жива. |
Тема: поетичний монолог турботливих батьків до зимового вітру.
Головна думка: «І в дитячім мрійнім сні стане казка, мов жива».
Мета: замилування зимовою казковою порою.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: пейзажна.
Художні засоби
Епітети: «вітре зимовий», «сірий день», «неспіваних пісень», «мрійнім сні», «замки срібляні», «Цариця Зимова», «кришталеві дерева».
Уособлення: (вітер) «не гуди, не вій, не ходи, не злякаєш, не накличеш, стань, заспівай», (зима) «сипле зорями зі жмень».
Метафора: «загасне день».
Порівняння: «Стане казка, мов жива».
Риторичні звертання: «Ой, ти вітре зимовий…».
Риторичні оклики: «… Заспівай нам під вікном ще неспіваних пісень!».
Повтори (рефрени): «Ой, ти вітре зимовий», «Попід хату не ходи», «Заспівай нам», «Ще неспіваних пісень», «І в дитячім мрійнім сні».
Метонімія: «квітів келихи скляні».
Інверсія: «Як загасне сірий день», «Ой, ти вітре зимовий».
Кількість строф: три.
Віршовий розмір: тристопний хорей.
|
ой |
ти |
ві |
тре |
зи |
мо |
вий |
|
в ди |
ма |
рі |
нам |
не |
гу |
ди |
|
по |
під |
две |
рі |
не |
хо |
ди |
|
не |
зля |
ка |
єш |
ти |
ді |
тей |
/_U/_U/_U/_
/_U/_U/_U/_
/_U/_U/_U/_
/_U/_U/_U/_
Точні рими: зимовий – вій, гуди – ходи, біди – ходи, вікном – сном, день – пісень, селом – вікном, жмень – пісень, сні – срібляні, дива – зимова, скляні – сні, дерева – жива.
Захоплюючий монолог турботливих батьків зі зимовим вітром.
У першій строфі вони застерігають його не гудіти, не лякати їхніх дітей, бо така несхвальна поведінка буде марною, адже під батьківською опікою він не зможе ні залякати, ні накликати біду на малечу.
Натомість батьки просять навіяти зимовий сон про Зиму – йдеться у другій строфі.
У третій строфі дізнаємося про те, що тоді всі – і діти, і дорослі – зможуть побачити дива, поринути у казку, яка живе у щасливому дитинстві.