Тема: розповідь про лелечин подарунок двом сусідам.
Головна думка: «Як узялися жалити його...».
Мета: яка допомога – така подяка.
Рід літератури: епос.
Жанр: (узбецька народна) казка.
Вид: побутова.
Ознаки казки
Казковий зачин: «Жили собі колись…».
Магічне число: три зернята.
Дивовижні речі: у кавуні монети замість зерен.
Добро перемагає зло: добрий сусід розбагатів.
Будова твору
|
Зачин |
«Жили собі колись двоє сусідів, обидва коло землі ходили, але один бідний був, а другий багатий…» |
|
Основна частина |
«Орав якось бідний чоловік своє поле та й сів спочити в затінку на березі бурхливої гірської річки…» |
|
Кінцівка |
«Незабаром і в багатія повиростали чималі кавуни…» |
План
1. Двоє сусідів – бідний і багатий.
2. Бідний сусід рятує лелеку.
3. Три зернини – подяка.
4. У кавунах золоті монети.
5. Заздрісний сусід ловить лелеку.
6. Лелека дає два зернятка.
7. Оси в кавунах.
Головні персонажі: бідний і багатий сусіди.
Другорядний персонаж: лелека.
Розповідь ведеться від імені автора.
Казка вчить бути доброзичливим, допомагати іншим.
Казка засуджує корисливість, заздрість, хитрість.
Цитатна характеристика бідного сусіда
|
Бідний, працьовитий, наполегливий у праці, пильний |
«Орав якось бідний чоловік своє поле» «І знову вийшов чоловік у поле, бо вже зерно просилося до ріллі» «Дехканин пильно їх доглядав: підгортав, угноював, вчасно поливав, і виросли з них добрі кавуни» |
|
Співчутливий, безкорисливий, приязний |
«Бідолашний ти мій, та тебе ж лікувати треба, — мовив дехканин і, зловивши птаха, забрав до себе» |
|
Лікує лелеку, мудрий, знаючий |
«Удома чоловік узяв дві дощечки, затиснув ними, мов лещатами, перебиту лелечу ногу й кілька днів лікував птаха всіляким зіллям та доглядав його» |
|
Радий, доброзичливий |
«Зрадів господар, повну хату гостей накликав, поклав кавуни перед ними» |
|
Щедрий |
«Роздав бідний чоловік гостям золото з кавунів, ще й самому чимало лишилось» |
|
Розбагатів |
«І зажив відтоді заможно» |
|
Щирий, добрий |
«Це мене лелека багатим зробив, — щиро зізнався добрий чоловік» |
Цитатна характеристика багатого сусіда
|
Заздрісний |
«Прочув заздрісний сусіда про його багатство і прийшов розпитати, що й до чого» |
|
Багатий |
«Взяли бая завидки» |
|
Працьовитий |
«Одного разу й він, орючи лан, побачив лелеку, що сів на березі річки» |
|
Хитрий, підступний, недоброзичливий |
«Підкравшись ближче, бай уперіщив птаха дрючком і перебив йому ногу… А тоді скоренько поніс додому лікувати й доглядати птаха, як те бідний сусіда робив» |
|
Корисливий, очікує нагороду |
«Лелеко, а хіба мені ти не даси того самого насіння?» |
|
Радий, пихатий |
«Накликав і він повну хату гостей, ударив ножем по кавуну» |
|
Заздрість і корисливість не принесли нічого хорошого |
«Як обсіли вони господаря!.. Як узялися жалити його...» |
ЗОЛОТИЙ КАВУН (узбецька народна казка)
Жили собі колись двоє сусідів, обидва коло землі ходили, але один бідний був, а другий багатий.
Орав якось бідний чоловік своє поле та й сів спочити в затінку на березі бурхливої гірської річки. Аж тут, не знати звідки, взявся лелека з перебитою ногою.
— Бідолашний ти мій, та тебе ж лікувати треба, — мовив дехканин і, зловивши птаха, забрав до себе.
Удома чоловік узяв дві дощечки, затиснув ними, мов лещатами, перебиту лелечу ногу й кілька днів лікував птаха всіляким зіллям та доглядав його. А як загоїлася рана, випустив лелеку на волю.
І знову вийшов чоловік у поле, бо вже зерно просилося до ріллі. Коли бачить: летить лелека низенько понад полем. А тоді, — виявляється, це був той самий птах, — ще нижче спустився, кинув просто на ріллю три насінини і полетів собі далі.
За кілька днів з ріллі вистромилися пагінці кавуна. Дехканин пильно їх доглядав: підгортав, угноював, вчасно поливав, і виросли з них добрі кавуни.
Зрадів господар, повну хату гостей накликав, поклав кавуни перед ними, сам ножа в руки схопив, та дарма: не бере ніж кавуна.
— Чи не камінні вони, ті кавуни? – загомоніли гості.
Тоді дехканин розбив одного кавуна, а всередині – гроші золоті! Роздав бідний чоловік гостям золото з кавунів, ще й самому чимало лишилось. І зажив відтоді заможно.
Прочув заздрісний сусіда про його багатство і прийшов розпитати, що й до чого.
— Це мене лелека багатим зробив, — щиро зізнався добрий чоловік. І розповів усе, як було.
Взяли бая завидки. «От коли б і мені трапився такий лелека», — подумав він і став виглядати птаха.
Одного разу й він, орючи лан, побачив лелеку, що сів на березі річки. Підкравшись ближче, бай уперіщив птаха дрючком і перебив йому ногу. А тоді скоренько поніс додому лікувати й доглядати птаха, як те бідний сусіда робив. За кілька днів лелека одужав, і господар випустив його на волю. А коли незабаром знову побачив птаха поблизу річки, спитав:
— Лелеко, а хіба мені ти не даси того самого насіння?
Підлетів до нього птах і кинув дві насінини.
Незабаром і в багатія повиростали чималі кавуни. Накликав і він повну хату гостей, ударив ножем по кавуну, а звідти роєм вилетіли здорові, мов горіх, джмелі. Як обсіли вони господаря!.. Як узялися жалити його...