Живе весело і щасливо

«Аж в одній веселій хаті,

де живе Наталя»

Вміє читати

«А Наталя? Звісно!»

Радіє новим книжкам

«Книжка ще одна! Новенька! —

Скрикнула Наталя»

Любить читати

«А Наталочка читала

голосно й поважно.

Вся родина посідала,

слухала уважно... »

Шанобливо ставиться

до книжок

«Дочитала і сказала: —

На добраніч, книжко!

Старанна, наполеглива

 в навчанні

«Ну та й добре вже навчилась

Наталя читати!

В рідній школі не лінилась,

зразу це пізнати»

Хоче бути розумною

«І як скарб, її поклала

під подушку в ліжко...»

Поважає і спілкується

українською мовою

«Чи багато з вас в загалі

є подібних до Наталі?

Що шанують, поважають

 українське слово»

Сім’я дівчинки не байдужа

до культурної спадщини. 

«Аж Шевченко із портрета

усміхнувсь привітно»

^{У крамниці на полиці}

^{зажурилась книжка: —}

^{Ніхто мене не читає,}

^{тільки сіра мишка...}

^{А мене ж бо написали}

^{не для мишеняток,}

^{а для наших, українських}

^{хлопчиків, дівчаток...}

^{І засмучено сказала}

^{українська книжка:}

^{— От коли б я ніжки мала,}

^{як та сіра мишка!..}

^{Подалась би я з казками}

 ^{від хати до хати —}

^{між малими козаками}

 ^{читачів шукати!}

^{Раптом сталось дивне диво:}

^{виросли у книжки}

^{хоч короткі, та рухливі}

^{дві тоненькі ніжки.}

^{Крок наліво, крок направо}

^{і вперед два кроки —}

^{і побігла книжка жваво}

 ^{на шляхи широкі.}

^{От заходить в першу хату,}

^{до школярки Славки.}

^{Бачить дівчину завзяту,}

^{що й не встане з лавки.}

^{Книжка стала на порозі: —}

^{Добривечір, Славо!}

^{Почитай мене, по змозі —}

^{я така цікава!}

^{Слава каже : — Я б читала,}

^{так завдань багато!}

^{В мене так часу замало —}

^{вчуся навіть в свято...}

^{Аж як літечко прилине,}

^{ти прийди ізнову.}

^{Може, знайдемо хвилину}

^{тоді на розмову.}

^{В книжці літери зів'яли}

^{на такий початок...}

^{— Пошукаю трохи далі}

^{кращих я дівчаток!}

^{На горбочок із долинки}

^{вийшла на доріжку.}

^{Привіталась до Галинки: —}

^{Пусти в хату книжку!}

^{— А про що ти, книжко красна?}

^{— Про звірят, природу,}

^{про минуле і сучасне}

^{нашого народу...}

^{А якщо казки для тебе}

^{мають ще привабу,}

^{прочитати конче треба}

^{про царівну-жабу..}

^{— Гай-гай-гай... Мене сьогодні}

^{не цікавлять жаби...}

^{От якби про танці модні —}

^{це читала я би!}

^{Пішла книжка до Василька.}

^{Чує голос низом...}

^{Що ж, Василько зиркнув тільки,}

^{й знов під телевізор....}

^{Завітала до Матвія —}

^{сумно вийшла з хати:}

^{по-вкраїнськи той не вміє}

^{взагалі читати!}

^{Не навчила його мама,}

^{не ходив до школи —}

^{як німий, тепер між нами}

^{без рідної мови!}

^{Завітала до Сергія,}

^{іншого всезнайка,}

^{що на світі все уміє,}

^{носозадирайко.}

^{Як зайшла до нього книжка,}

^{так він гостю привітав:}

^{— Я все-все на світі знаю,}

^{так що й інших вже навчаю!}

^{Відказала книжка: — Друже,}

^{щось ти чванишся задуже!}

^{Ще нема таких учених,}

^{щоб на світі знали все!}

^{Ти скажи мені по правді:}

^{чи про атом чув коли?}

^{Звідки нафта узялася?}

^{Де живуть гіпопотами?}

^{Як на тигрів полювати?}

^{Від левиці як втекти?}

^{Ой, не вірю я, щоб знав ти}

^{із самих своїх думок,}

^{як літають астронавти,}

^{як далеко до зірок...}

^{Все ти знаєш навмання —}

^{це, мій друже, не знання.}

^{Це лиш показ, а не сила,}

^{це, мій хлопче, булька з мила!}

^{А скажи-но, любий сину,}

^{що ти знаєш про свій край —}

^{про Вітчизну — Україну?}

^{Ну, кажи ж, відповідай!}

^{Червонів Сергій, звичайно,}

^{стало соромно йому:}

^{— Та чекай-но, не тікай-но,}

^{може, я тебе й візьму!}

^{Та сказала книжка: — Сину,}

^{(теж-бо гордою була)}

^{дуже вдячна за гостину}

^{без любови і тепла!}

^{Я піду з твоєї хати,}

^{і на мене вже не жди!}

^{Як захочеш книжку мати,}

^{до книгарні сам прийди!}

^{Там книжок іще багато,}

^{тож купуй їх на здоров'я...}

^{Я ж піду таких шукати,}

^{що взяли б мене з любов'ю.}

^{Вийшла книжка в поле сіре,}

^{мало що не плаче:}

^{де знайти їй тепле, щире}

^{серденько дитяче?}

^{Аж в одній веселій хаті,}

^{де живе Наталя,}

^{книжку радо привітали}

^{і на стіл поклали.}

^{Бачить книжка — в цій хатині}

^{від книжок аж тісно —}

^{бо читають всі в родині:}

^{і матуся, і бабуся, і тітуся,}

^{і татусь, ще й дідусь!}

^{А Наталя? Звісно!}

^{Тільки котик не читає,}

^{але слухає, вважає...}

^{Книжка тут, там друга,}

^{третя — повно в шафі видно...}

^{Аж Шевченко із портрета}

^{усміхнувсь привітно. —}

^{Книжка ще одна! Новенька! —}

^{Скрикнула Наталя.}

^{А за нею тато й ненька}

^{книжку привітали.}

^{От настав зимовий вечір...}

^{Теплим духом віє з печі...}

^{А Наталочка читала}

^{голосно й поважно.}

^{Вся родина посідала,}

^{слухала уважно...}

^{Ну та й добре вже навчилась}

^{Наталя читати!}

^{В рідній школі не лінилась,}

^{зразу це пізнати.}

^{Дочитала і сказала: —}

^{На добраніч, книжко!}

^{І як скарб, її поклала}

^{під подушку в ліжко...}

^{Ось і всі пригоди.}

^{Далі книжка не блукала...}

^{Чи багато з вас в загалі}

^{є подібних до Наталі?}

^{Що шанують, поважають}

 ^{українське слово,}

^{що із книжечки читають}

^{дзвінко кольорово?!}

^{А чи є між вас такий,}

^{як Василько чи Сергій?!}

^{Ген до школи йде доріжка —}

^{вас туди провадить книжка...}

^{Щастям є читати вміти}

^{слів барвистих самоцвіти}

^{мовою батьків, родини,}

^{і всієї Батьківщини — України!}

            ^{(Ганна Черінь)}