Тема: розповідь про життя Миколки і його пса Найди.

Головна думка: «Вслід за своїм незмінним героєм і повелителем».

Мета: собака – вірний друг людини.

Рід літератури: епос.

Жанр: оповідання.

Перший розділ повісті для дітей «Миколчині історії».

Доведення, що прочитали оповідання.

Твір невеликого обсягу (дві сторінки) про одну подію (Микола бере чужу річ) з життя двох  дійових персонажів (Миколка і батько дівчинки), що тривала недовго.

Будова твору

План

1. Найда – Миколчин пес.

2. Школа, вітчим, хлопчаки – чужаки.

3. Миколка – рятівник Найди.

4. Хлопчик бере чужий конструктор.  

5. Тато дівчинки лає хлопця.

6. Миколка віддає конструктор.

7. Найда вибігає вслід.

Головний персонаж: Миколка.

Другорядний персонаж: батько дівчинки.

Розповідь ведеться від імені пса Найди.

   Хлопчик Миколка є напівсиротою.

   Він позбавлений батьківського піклування. Вітчим ображає хлопчика, називає його нахлібником. Миколці доводиться шукати порятунку на вулиці, у халабуді на пустирищі. Також однолітки неприхильні до хлопчика. Дражнять його бомжем і безпритульним.

   З одної сторони хлопчик не має умов для успішного навчання, а з іншого – не старається сам, не розуміє, що знання дуже потрібні, тому в школі його вважають поганим учнем і навіть ледарем. Миколка пропускає уроки, пересиджуючи в халабуді. Напевно і втікає з них, бо вони можуть йому обриднути.

   Часто голодний хлопчик мусить шукати їжу на смітниках. Не має він іграшок. Без дозволу присвоює чужі речі. Його крадіжка конструктора не вдалася, ще й заслужено отримав прочуханку від батька дівчинки. Проте через відсутність правильного виховання  не усвідомлює своїх поганих вчинків.  

   У цілому хлопчик добрий і співчутливий, не впадає у відчай. Він любить тварин, врятував маленького Найду. На жаль, життєві обставини склалися так, що він позбавлений батьківської любові і щасливого дитинства. Єдиною його радістю і другом став собака по кличці Найда.

Цитатна характеристика Миколки

   На мою думку, Найду можна назвати вірним другом Миколки.    

 По-перше, він завжди супроводжує хлопчика. Охороняє його на пустирищі, чекає біля школи, стереже його «скарби» зі смітника від інших собак. По-друге, у будь-яких вчинках, навіть розуміючи що той чинить неправильно, залишається з хлопчиком. По-третє, пам’ятає, що Миколка ще маленьким врятував його, цінує його добре серце. По-четверте, жаліє друга, якого ображає вітчим, однолітки.

   Отже, Найду можна назвати вірним другом Миколки.

^НАЙДА

    ^{Найда — це Миколчин пес.}

    ^{Найда Миколку охороняє.}

    ^{Якщо хлопчик надумає іти до Школи, Найда проводить його аж до воріт. І чекає за парканом, переховуючись від Прибиральниць та Завгоспа, аж поки Миколці не обриднуть уроки, й вони знову не будуть разом.}

    ^{Школа — чужак. Вона тхне Миколчиними почервонілими вухами й зауваженнями в щоденнику. Школа вважає Миколку поганим учнем і навіть ледарем. Найда потайки завжди гарчить на Школу й не проти б її покусати.}

    ^{Якщо ж Миколка до школи не йде, вони вдвох пересиджують уроки в Халабуді. Точніше, пересиджує Миколка — Найда сторожує біля входу.}

    ^{Стіни Халабуди зроблено з дощок і фанери, вхід завішано старою мішковиною. А дах — зі шматків замшілого шиферу.}

    ^{Про Халабуду не знає ніхто в цілім світі, бо вона ген-ген на пустирищі, в дерезі. У ній Миколка ночує, коли Вітчим погрожує вбити його.}

    ^{Вітчим — чужак. Від нього несе часником, цигарками і перегаром. Вітчим обзиває Миколку байстрям, нахлібником, а Найду — шолудивим псом. Найда завжди гавкає на Вітчима й нападає, коли той без дрючка.}

    ^{Перебувши уроки, Миколка зі своїм другом вибираються на Вулицю. Там вони воюють із місцевою паруботою: Миколка шпурляє в хлопчаків камінням, а Найда бігає за найдокучливішими.}

    ^{Хлопці — чужаки. Від них пахне домашніми пиріжками й новим шкіряним взуттям. Вони дражнять Миколку бомжем і безпритульним. Проте хай Миколка тільки скомандує — Найда вмить їм штани полатає.}

    ^{Усі ВОНИ: Школа, Вітчим, хлопчаки — не люблять Найдиного хазяїна. І пес один-єдиний, хто знає, що Миколка — герой, і що він хороший. Коли Найду, ще як був цуценям, ВОНИ кинули в багнюку, то не хто інший, а Миколка його врятував.}

    ^{Відтоді Найда став Миколчиним.}

    ^{Натинявшись на Вулиці, вони йдуть на Смітник. На Смітнику можна знайти чимало потрібних речей, а то чим-небудь і поживитись. Миколка нишпорить, а Найда стереже добуті скарби від нічийних собак.}

    ^{Буває, замість іти на Смітник, вони блукають Дворами. Там теж можна дещо підібрати.}

    ^{Он лежить на лавці яскравий, просто-таки пречудовий Конструктор. Його власниця, маленька Дівчинка, самотньо порпається в пісочку.}

    ^{Найда не певен, що Миколка чинить правильно. Але розуміє, що такого яскравого, пречудового Конструктора в нього ніколи не було. До того ж нащо Конструктор — Дівчинці?}

    ^{І ось вони вже, ледве стримуючись, щоб не побігти, поспішають у бік Халабуди. А яскравий, просто-таки пречудовий Конструктор побрязкує в Миколчиних руках.}

    ^{Аж тут іззаду хапає Миколку за комір Її Тато.}

    ^{Вони змушені повернутись до Двору.}

    ^{Дівчинка плаче. Її Тато лає Миколку.}

    ^{Дівчинка і Її Тато — чужаки. Від Дівчинки смердить милом і цукерками, від Тата — потом, тяжкою роботою і любов’ю до своєї Дівчинки. Найда навіть гидує кусати їх, тільки погрозливо шкірить зуби.}

    ^{Миколка віддає Конструктора, похмуро колупаючи землю носаком порваної кросівки.}

    ^{Яка ганьба! Краще б Найда з’їв дохлу мишу! Краще б його подряпали приблудні коти!}

^{— Найдо, за мною! — бадьориться Миколка.}

    ^{Найда робить хвоста «бубликом»: ду-уже нам потрібні ваші нікчемні Конструктори!}

    ^{З гідністю гавкнувши на прощання, Найда вибігає з Двору. Вслід за своїм незмінним героєм і повелителем.}