Тема: розповідь про песика Волоханя, який знайшов собі господарів.

Головна думка: «тато взяв його у човен».

Мета: захоплення дбайливим ставленням до тварин. 

Рід літератури: епос.

Жанр: оповідання.

Доведення, що прочитали оповідання

Твір невеликого обсягу (одна сторінка) про подію (риболовля на річці) з життя двох персонажів (хлопчика-оповідачі і його батька), яка тривала недовго (добу).

Будова твору

План

1. У нас був Рябко.

2. Поїздка на риболовлю.

3. Тато веслує, ніч пливе.

4. Знайомство з Волоханем.

5. Собаки у човні.

Персонажі: хлопчик-оповідач та його батько.

Розповідь ведеться від імені персонажа (оповідача).

На мою думку, Рябчик – рябий пес (має плямисту шерсть), а Волохань – волохатий (має густу довгу шерсть). Собаки мають клички, які відповідають їхньому зовнішньому вигляду.

ВОЛОХАНЬ

    У нас ніколи не було Волоханя. Були всякі собаки, але Волоханя не було. У нас був Рябко. Або — Рябчик. Він любив кусати себе за вухо, за лапу і сміятись. Я казав Рябчикові: «Дожени!». Рябчик гнався.

    Одного разу ми з татом поїхали по рибу. Була ніч. Тато настелив у човен кожухів і сів за весла.

    Я сказав татові:

— А Рябчик?

    Тато сказав:

— Візьмем і Рябчика.

    І ось ми з Рябчиком лежимо на кожухах ще й кожухом укриваємось. Тато гребе, ніч пливе, пливе очерет, а Рябчик дихає... Так ми і заснули...

    Проснулись ми на сході сонця. Кожух у росі, річка в тумані. Згори від села біжать гуси. Біжать, аж летять, і падають на воду. А за ними котить маленький собачка і гавкає тоненьким голосом.

    Це був Волохань.

    Тато взяв його у човен. Волохань і Рябчик понюхали один одного і полягали спати під кожухом.

Текст-розповідь про Рябка за малюнком 

Напиши історію про дітей і собаку своїми словами