Тема: розповідь про три дарунки юнаків-друзів для дівчини Ан Ран Дю.

Головна думка: «Він думав про життя дівчини, а не тільки про те, щоб скоріше її побачити, і не про те, щоб скоріше бути коло неї».

Мета: заклик бути справедливим у виборі, прийнятті рішення.

Рід літератури: епос.

Жанр: казка.

Вид казки: чарівна.

Ознаки казки

Слова-повтори: «троє юнаків, троє друзів»,

Магічні числа: «троє юнаків», «троє друзів», «три монети».

Трикратні дії: «Три дні й три ночі думали юнаки».

Чарівні речі: дзеркало («коли побажаєш когось бачити, подивишся в дзеркало — і в цю ж хвилину побачиш, кого хочеш, і будеш знати, що він робить»), верблюд («коли сісти на цього верблюда, зразу опинишся там, де тільки забажаєш»), яблуко («коли захворієш і з'їси це яблуко — зразу видужаєш»).

Добро перемагає зло (третій юнак втратив яблуко, а натомість отримав наречену).

Будова твору

План

1. Красива і вродлива Ан Ран Дю.

2. Порада мудреця-віщуна.

3. Купіть шлюбний подарунок.

4. Дзеркало, щоб бачити кохану.

5. Верблюд доставить до коханої.

6. Чарівне яблуко для коханої.

7. Друзі рятують дівчину.

8. Троє допомогли дарунками.

9. Справедливий вибір.

10. Стародавній дзвін задзвонив.

Головний персонаж: дівчина Ан Ран Дю.

Другорядні персонажі: троє юнаків-друзів, віщун.

Розповідь ведеться від імені автора.

Казка вчить бути справедливим у виборі на прикладі дівчини, і ще більше думати про інших на прикладі юнаків.

«Коли я зроблю мій вибір справедливо, — сказала во­на, — то стародавній дзвін, у який завжди дзвонили, коли треба було вирішувати важливі справи, сам задзвонить».

«Він думав про життя дівчини, а не тільки про те, щоб скоріше її побачити, і не про те, щоб скоріше бути коло неї».

 Цитатна характеристика дівчини Ан Ран Дю 

 Цитатна характеристика юнаків-друзів

^{ЧИЙ ДАРУНОК НАЙКРАЩИЙ}

    _{Коло далекого Східного моря, у Долині Троянд, біля міс­та Вонсана, жила дуже красива й розумна дівчина. Звали її Ан Ран Дю. Покохали її троє юнаків, троє друзів.}

    _{Довго думала Ан Ран Дю, з ким із них одружитись. Піш­ла вона до старого мудрого віщуна¹, який жив на гірському перевалі Чорного Дракона. Мудрець-віщун дав їй три золоті монети і наказав віддати їх юнакам. Нехай вони куплять їй шлюбний дарунок. Чий дарунок буде найкращим, той і ста­не її нареченим.}

    _{Aн Ран Дю вернулася додому, покликала юнаків, кожно­му дала по золотій монеті і сказала:}

_{— Кожен із вас хай купить мені шлюбний дарунок. Чий буде найкращий — з тим я й одружуся. Чекатиму рік. Вернутися мусите всі разом в один день.}

     _{Пішли юнаки далеко, аж за великий Китайський мур, за монгольські степи й пустелі...}

     _{Один купив чарівне дзеркало. Коли побажаєш когось бачити, подивишся в дзеркало — і в цю ж хвилину побачиш, кого хочеш, і будеш знати, що він робить.}

_{— Завжди бачитиму Ан Ран Дю, а потім і вона буде завжди бачити мене, де б я не був, — подумав юнак.}

    _{Другий юнак купив чарівного верблюда. Коли сісти на цього верблюда, зразу опинишся там, де тільки забажаєш. Юнак вирішив, що кращого дарунку й не треба, — як тільки забажаєш, зразу опинишся коло красуні Ан Ран Дю.}

    _{Третій юнак купив чарівне яблуко. Коли захворієш і з'їси це яблуко — зразу видужаєш.}

_{— Раптом захворіє Ан Ран Дю, — подумав він, — тоді їй і стане в пригоді мій дарунок.}

    _{Зібралися юнаки в умовленому місці, розповіли один одному про свої дарунки. Якраз скінчився рік із того часу, як покинули вони рідний край. Юнаки сумували за красунею Ан Ран Дю і вирішили подивитися в дзеркало, щоб побачити її й дізнатися, що вона робить.}

     _{Подивилися й зблідли — Ан Ран Дю вмирала!}

     _{Сіли вони втрьох на верблюда і в ту ж мить опинилися коло дому Ан Ран Дю. Увійшли до дому і стали коло її ліж­ка. Сльози потекли з очей Ан Ран Дю, коли вона побачила юнаків.}

_{— Ви принесли мені дарунки, але навіщо вони тепер мені?! — сказала дівчина.}

    _{Тоді третій юнак подав їй яблуко і попросив, щоб во­на його з'їла. Ан Ран Дю з'їла яблуко — і відразу ж одужала. Тоді дівчина попросила кожно­го розказати про себе і про свій дарунок.}

    _{Вислухавши їхні розповіді, вона запитала:}

_{— З ким же я маю одружитися? Усі ви однаково допо­могли мені своїми дарунками! Вирішуйте тепер самі!}

    _{Три дні й три ночі думали юнаки — і нічого не вирішили:}

_{— Якщо не було б яблука, чи врятували б ми Ан Ран Дю від смерті? Коли б не було дзеркала, як дізналися б ми про страшну хворобу Ан Ран Дю? А коли б не було верблюда, що бігає так швидко, чи могли б ми встигнути вчасно?}

    _{Тоді Ан Ран Дю вирішила сама:}

_{— Коли я зроблю мій вибір справедливо, — сказала во­на, — то стародавній дзвін, у який завжди дзвонили, коли треба було вирішувати важливі справи, сам задзвонить. Ви справді товариші та друзі, це ви довели своїми дарунками. І тільки завдяки вашій дружбі ви разом змогли врятувати мене від смерті. Але одружуся я з тим, хто подарував ме­ні чарівне яблуко. Бо коли ви вибирали дарунки, ви думали й про себе, а той, що подарував мені чарівне яблуко, думав тільки про мене! Ваші подарунки залишилися у вас, а він утратив своє яблуко. І я мушу одружитися з ним!}

    _{І в цю ж хвилину стародавній дзвін — задзвонив! Красуня Ан Ран Дю одружилася з юнаком, що подарував їй чарівне яблуко. Він думав про життя дівчини, а не тільки про те, щоб скоріше її побачити, і не про те, щоб скоріше бути коло неї.}

_{^{1. Віщун — той, хто віщує, знає про майбутнє.}}

                                                                       _{(Переклала Катерина Антонович)}

Кому ти замовляв новорічні подарунки, які саме