ХТО ЛЮБИТЬ, ТОЙ ЛЕГКО ВЧИТЬ.

Якщо з українською мовою

в тебе, друже, не все гаразд,

не вважай її примусовою,

полюби, як весною ряст.

Примусова тим, хто цурається,

а хто любить, той легко вчить:

все, як пишеться, в ній вимовляється, –

все, як пісня, у ній звучить.

І журлива вона, й піднесена,

тільки фальш для неї чужа.

В ній душа Шевченкова й Лесина,

і Франкова у ній душа.

Тема: ліричний монолог про українську мову.

Головна думка: «Хто любить, той легко вчить».

Мета: пояснення, як легше вивчити українську мову.

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш.

Художні засоби

Епітети: «журлива вона», «піднесена».

Метафора: «В ній душа Шевченкова й Лесина, і Франкова у ній душа», «фальш для неї чужа», «легко вчить».

Порівняння: «полюби, як весною ряст», «все, як пишеться, в ній вимовляється», «як пісня, у ній звучить».

Звертання: «друже».

Кількість строф: три.

Вид строфи: чотиривірш (катрен).

Римування: перехресне (АБАБ)

Точні рими: мовою – примусовою, цурається – вимовляється, вчить – звучить, піднесена – Лесина.

Цей вірш – ліричний монолог про українську мову тим, хто прагне її вивчити.

Таємниця успіху у вивченні мови  від автора дуже проста: «хто любить, той легко вчить».

Українська мова – це мова слова Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка. Зі знанням мови – можна збагатитися багатою культурною спадщиною українських митців слова.