Тема: розповідь про те, як дочки віддячили матері за турботу.
Головна думка: «живи ж ти людям на втіху, дороге дитя».
Мета: уславлення материнської любові та вдячності дітей.
Рід літератури: епос.
Жанр: казка.
Вид казки: чарівна.
Ознаки чарівної казки
Казковий зачин: «Була собі одна жінка…».
Магічні числа: три дочки.
Трикратні дії-повтори: тричі вивірка бігла, щоб достукатися до доньок.
Чарівні речі: чарівна тварина вивірка.
Чарівні перетворення: перша дочка перетворена на черепаху, друга – на павука, третя – на бджілку.
Добро перемагає зло: за вдячність та небайдужість третя дочка стала бджілкою, цю комаху називають золотою за її працелюбство.
Будова твору
|
Зачин |
«Була собі одна жінка й мала трьох дітей…» |
|
Основна частина |
«Пролетіли роки. Тяжко занедужала стара мати та й посилає до своїх дочок руду вивірку…» |
|
Кінцівка |
«І справді, третя дочка багато літ прожила, і всі її любили…» |
План
1. Жінка піклується про дітей.
2. Тяжко занедужала мати.
3. Перша дочка стає черепахою.
4. Друга дочка – павук.
5. Живи людям на втіху.
6. Третя дочка – золота бджілка.
Персонажі: мати та її три дочки, вивірка-чарівниця.
Розповідь ведеться від імені автора.
Казка вчить не бути байдужими до матерів, бути вдячними за їхню турботу.
Казка засуджує байдужість, невдячність.
Вигадане у казці: вивірка уміє розмовляти, кличе доньок, має чарівні здібності, може перетворювати людей на тварин.
Цитатна характеристика доньок
|
Три сестри |
«Була собі одна жінка й мала трьох дітей» |
|
Не знали нужди |
«День і ніч працювала, щоб не знали вони нужди» |
|
Привабливі, красуні |
«Повиростали її три донечки, як ластів'ята, меткі, а з лиця кожна — мов зоря ясна» |
|
Вийшли заміж, живуть далеко від матері |
«Одна за одною повиходили заміж, поїхали від матері» |
|
Байдужі, черстві та невдячні дві дочки |
«Рада б я поїхати, але мушу спочатку оті дві великі миски вичистити» «…я б зараз побігла до матінки, та ніколи мені — мушу на ярмарок полотна наткати» |
|
Покарані за своє погане ставлення до матері |
«І миски враз стрибнули зі столу, обгорнувши старшу дочку згори та знизу. І стала вона великою черепахою» «Й обернулася друга дочка павуком» |
|
Третя дочка добра, вдячна, небайдужа |
«Не мовивши й слова, навіть рук не обтерши, побігла вона до матері» |
|
Третя дочка отримала нагороду – золотою бджілкою |
«І справді, третя дочка багато літ прожила, і всі її любили. А потім обернулася вона золотою бджілкою» |
ЗОЛОТА БДЖІЛКА
Була собі одна жінка й мала трьох дітей. День і ніч працювала, щоб не знали вони нужди. Повиростали її три донечки, як ластів'ята, меткі, а з лиця кожна — мов зоря ясна. Одна за одною повиходили заміж, поїхали від матері.
Пролетіли роки. Тяжко занедужала стара мати та й посилає до своїх дочок руду вивірку1.
— Поклич їх до мене, нехай приїдуть.
— Ой! — зітхнула старша, почувши від вивірки сумну новину. — Рада б я поїхати, але мушу спочатку оті дві великі миски вичистити.
— Дві миски! — розсердилася вивірка. — То нехай ти з ними довіку будеш, з тими своїми мисками!
І миски враз стрибнули зі столу, обгорнувши старшу дочку згори та знизу. І стала вона великою черепахою.
Стукає вивірка до другої дочки.
— Ой, — мовить та, — я б зараз побігла до матінки, та ніколи мені — мушу на ярмарок полотна наткати.
— Ну, то будеш ти його, скільки житимеш, ткати! — промовила вивірка. Й обернулася друга дочка павуком.
Коли вивірка постукала у двері, найменша дочка саме місила тісто. Не мовивши й слова, навіть рук не обтерши, побігла вона до матері.
— Живи ж ти людям на втіху, дороге дитя, — промовила до неї вивірка. — І хай люди бережуть і люблять тебе й діток твоїх, і внуків, і правнуків.
І справді, третя дочка багато літ прожила, і всі її любили. А потім обернулася вона золотою бджілкою.
1 — Вивірка – те саме, що білка.