НЕДАЛЕКО ДО ЗИМИ
|
Вітер плаче, вітер виє. Дощ осінній дрібно сіє. Жовкне листя, в'януть квіти, скрізь калюжі поналиті. |
І ніде не видно пташки, ані бджілки, ні мурашки. І метеликів нема, недалеко вже зима. |
Тема: поетична розповідь про пізню осінь.
Головна думка: «недалеко вже зима».
Мета: сумний настрій має пізня осінь.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: пейзажна.
Художні засоби
Епітети: «дощ осінній».
Уособлення: «вітер плаче», «вітер виє», «дощ … сіє».
Перелічення: «пташки, ані бджілки, ні мурашки».
Інверсія: «жовкне листя, в'януть квіти».
Зменшувані суфікси: «бджілки», «мурашки», «метеликів».
Кількість строф: дві.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: чотиристопний хорей.
|
ві |
тер |
пла |
че |
ві |
тер |
ви |
є |
|
дощ |
о |
сі |
нній |
дрі |
бно |
сі |
є |
|
жов |
кне |
ли |
стя |
в'я |
нуть |
кві |
ти |
|
скрізь |
ка |
лю |
жі |
по |
на |
ли |
ті |
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/
Римування: суміжне (ААББ)
Точні рими: виє – сіє, квіти – поналиті, пташки – мурашки, нема – зима.
Пізня осінь плаче дощами, виє вітрами. Від голоду по-своєму рятуються і пташки, і комашки. Недалеко вже до холодної зимової пори.