ГОРОБЦІ
|
— Ага, а я у вирій полечу! — хвалилося сусідам ластів'ятко. Малий горобчик, як про це почув, відразу полетів до татка. |
— А ми у вирій летимо чи ні? І як же наша хатка під карнизом? І я ще не навчивсь співать пісні, та й ще літаю тільки низом… |
|
— У вирій не літають горобці. У рідних гніздах зимувати будем. Бо ми узимку — головні співці, а без пісень пташиних сумно людям. |
|
1. Вирій – південні, теплі краї, куди відлітають на зиму перелітні птахи.
Тема: поетичний діалог осілих птахів горобців про вирій.
Головна думка: «Бо ми узимку — головні співці, а без пісень пташиних сумно людям».
Мета: горобці – осілі птахи.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Художні засоби
Епітети: «рідних гніздах», «пісень пташиних», «головні співці».
Уособлення: «хвалилося сусідам ластів’ятко».
Метафора: «літаю тільки низом».
Риторичний оклик: «Ага, а я у вирій полечу!».
Кількість строф: три.
Вид строфи: чотиривірш.
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб.
|
а |
ми |
у |
ви |
рій |
ле |
ти |
мо |
чи |
ні |
|
|
і |
як |
же |
на |
ша |
ха |
тка |
під |
кар |
ни |
зом |
|
і |
я |
ще |
не |
нав |
чивсь |
спі |
вать |
пі |
сні |
|
|
та |
ще |
лі |
та |
ю |
тіль |
ки |
ни |
зом |
|
|
/U_/U_/U_/U_/U_/
/U_/U_/U_/U_/U_/U
/U_/U_/U_/U_/U_/
/U_/U_/U_/U_/U
Римування: перехресне (АБАБ)
Точні рими: ні – пісні, карнизом – низом, горобці – співці.
Власне продовження вірша.
Полетимо ми до людських осель.
Нас щедро підгодують взимку люди.
Ми подаруємо пташиних їм пісень,
І вже не холодно так буде всюди.
Цікавий віршик про птахів.
Ластівки – перелітні птахи, коли ховаються комашки, вони змушені летіти у вирій.
Горобці харчуються в основному рослинною їжею, ось тому їм нема потреби залишати рідний край. Узимку горобці летять ближче до людських осель, щоб їх підгодовували у сувору зимову пору.
Ластів’ятко раділо, що зможе полетіти у вирій. Коли про це почув маленький горобчик, він стривожився, адже ще тільки вчиться літати. Тато-горобець заспокоїв сина тим, що взимку в рідному краю вони будуть звеселяти людей піснями.