ГОСПОДИНЯ ОСІНЬ
|
Господиня Осінь в лісі походжає, хто як потрудився, у звірят питає.
Захиталась гілочка і з'явилась білочка: — Я запас роблю на зиму, у надійну комірчину заховаю шишки і смачні горішки.
Обізвався їжачок, сіра шубка з голочок: — У останні теплі днини листям я встелив хатину, щоб до самої весни снились теплі жовті сни.
Зайченятко виглядає і сміливо промовляє: — Я про зиму пам'ятаю, кожушину поміняю, щоб, як скочу в білий сніг, вовк знайти мене не зміг. |
І ікластий вепр1 озвався: — До зими я готувався і під дубом у комору жолудів насипав гору.
По стежині йде ведмедик і несе він діжку меду: — Я старався теж, як міг, збудував собі барліг. Бджоли меду ось дали, щоб солодкі сни були.
А лисиця-ледащиця і не думає трудиться. По галяві походжає і тихесенько співає: — Мене холод не лякає, бо в курник дорогу знаю. З півнем потоваришую, якось та й перезимую.
1. Вепр — дикий кабан.
|
Тема: поетична розмова Осені зі звірятками про їх зимівлю.
Головна думка: «Господиня Осінь в лісі походжає, хто як потрудився, у звірят питає».
Мета: розповісти, як зимують деякі лісові звірі.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Художні засоби
Епітети: «надійну комірчину», «смачні горішки», «сіра шубка», «останні теплі днини», «теплі жовті сни», «сміливо промовляє», «солодкі сни», «лисиця-ледащиця», «тихесенько співає».
Уособлення: «господиня Осінь … походжає, … питає», «захиталась гілочка».
Персоніфікація: «їжачок… встелив хатину», «зайченятко… промовляє», «вепр… озвався», «бджоли меду… дали», «лисиця … походжає, … співає».
Інверсія: «Захиталась гілочка і з'явилась білочка».
Пестливі слова: «зайченятко», «тихесенько».
Кількість строф: сім.
Віршовий розмір: чотиристопний хорей.
|
по |
сте |
жи |
ні |
йде |
вед |
ме |
дик |
|
і |
не |
се |
він |
діж |
ку |
ме |
ду |
|
я |
ста |
рав |
ся |
теж |
як |
міг |
|
|
збу |
ду |
вав |
со |
бі |
бар |
ліг |
|
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_
/_U/_U/_U/_
Римування: суміжне (ААББ).
Точні рими: походжає – питає, гілочка – білочка, шишки – горішки, їжачок – голочок, весни – сни, виглядає – промовляє, пам’ятаю – поміняю, сніг – зміг, міг – барліг, дали – були, озвався – готувався, комору – гору, походжає – співає, потоваришую – перезимую.
Пізнавальний вірш про те, як зимують тварини у лісі. Восени впадають у сплячку їжаки та ведмеді. Роблять запаси білки та вепри. Зайчики одягають теплу білу шубку. Тільки лисичка виявилась ледащицею, адже вона не готується до зими.
Діалог про те, де краще жити їжачкові: у лісі чи в живому куточку
Текст-розповідь про життя тварин восени