Тема: розповідь про походження чорнобривців.
Головна думка: «Так і зостались в Україні хата, мати й чорнобривці як одне ціле».
Мета: чорнобривці – уславлення материнської любові.
Рід літератури: епос.
Жанр: легенда.
Будова твору
|
Зачин |
«Давно це було. Ще тоді, коли земля України не знала біди й злигоднів…» |
|
Основна думка |
«Якось до поселення підходили вороги…» |
|
Кінцівка |
«Так і зостались в Україні хата, мати й чорнобривці як одне ціле…» |
План
1. Земля України.
2. Мати шукає порятунку.
3. Заклинання Ясновидиці.
4. Хата, мати й чорнобривці.
ЧОРНОБРИВЦІ
Давно це було. Ще тоді, коли земля України не знала біди й злигоднів, а її співучий народ мирно сіяв хліб і радо зустрічав кожного, хто приходив із добром. Ця родюча земля з луками зеленими, лісами багатими, річками синіми, людьми сильними приваблювала чужинців. Вороги несли із собою горе та сльози, забираючи в полон хлопчиків, щоб виростали вони слухняними рабами.
Якось до поселення підходили вороги. Матері, щоб не віддати дітей чужинцям, шукали рятунку в баби Ясновидиці, яка зналася на чарах.
Принишклі й боязкі хлопчики тулилися до своєї матері Любави, що привела їх до Ясновидиці. Сива бабуня мовила слова заклинання — і діти перетворилися на прекрасні квіти, які огорнули ноги Любави. Вони були чорнобровими й кароокими, як і хлопчики. «Залишайтеся коло матері», — мовила старенька. Не знала Ясновидиця, що це будуть її останні слова. Чужинські мечі порубали всіх.
Так і зостались в Україні хата, мати й чорнобривці як одне ціле. Немає України без білої хати та чорнобривців, що милують материнське серце до сивих морозів.