МОЯ ЗЕМЛЯ
|
Іду я луками між трав, я пахощі вдихаю літа, і, де б я досі не блукав, на цій землі я хочу жити.
Цю землю хочу обіймать, гриби збирать, траву косити, нічого кращого не знать, а лиш її весь вік любити. |
Ти друже, скажеш: — Тут не рай, і зовсім тут не легко жити. — Це так. Мене ти не питай, чому я буду десь тужити.
Я й сам не знаю. Та ношу оцю любов вже довгі роки. І вірність їй я збережу, доки живу і мислю доки. |
Тема: поетичний монолог про любов до рідної землі.
Головна думка: «І вірність їй я збережу, доки живу і мислю доки».
Мета: заклик жити з любов’ю до рідної землі.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Художні засоби
Метафора: «пахощі вдихаю літа», «землю хочу обіймать», «ношу оцю любов».
Повтори: «доки живу і мислю доки».
Інверсія: «Іду я луками між трав».
Кількість строф: чотири.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: чотиристопний хорей.
|
я |
й сам |
не |
зна |
ю |
та |
но |
шу |
|
|
о |
цю |
лю |
бов |
вже |
дов |
гі |
ро |
ки |
|
і |
вір |
ність |
їй |
я |
збе |
ре |
жу |
|
|
до |
ки |
жи |
ву |
і |
ми |
слю |
до |
ки |
/U_/U_/U_/U_/U_/
/U_/U_/U_/U_/U_/U
/U_/U_/U_/U_/U_/
/U_/U_/U_/U_/U_/U
Римування: перехресне (АВАВ)
Точні рими: трав – блукав, обіймать – знать, косити – любити, рай – питай, жити – тужити, ношу – збережу, роки – доки.
Вірш про ставлення до рідної землі.
Ліричний герой обирає життя на рідній землі.
Він хоче свій вік жити і працювати на ній.
Нелегке життя в рідному краю для нього легше за тугу на чужині.
Ліричний герой зробив свій вибір на користь рідної землі.